Мар'яна Доля - Впізнай мене, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми зі Стасом сиділи перед телевізором і їли суші, які купили дорогою додому. Він обійняв мене за плечі, я поклала голову йому на плече. Мені було так добре і затишно.
На екрані йшов якийсь старий фільм. Герой катався на човні з нелюбою дружиною і скинув її в річку, повну крокодилів. Думаючи, що нещасна загинула, повернувся додому і зажив у своє задоволення. Тим часом жінка не померла, її підібрали на березі зі спотвореним ранами обличчям…
— Тобі це нічого не нагадує? — засміявся Стас.
— Ну, вона, на відміну від мене, нічого не забула. Стала красунечкою і вирушила до зрадника, щоб покарати його. Все як у кіно.
— Я не вірю, що таке можливе в реальності, — він похитав головою. — Не може чоловік не впізнати жінку, з якою прожив кілька років. Навіть, якщо в неї інше обличчя.
— Ти б упізнав мене? По чому?
— По очах. У тебе чудові очі.
— А якби ти не дивився мені в очі?
— А так можна? — він дійсно був здивований.
— Уяви, що було б саме так…
— Вираз обличчя. — припустив він. — Те, як ти хмуришся чи усміхаєшся, чи замислюєшся, як накручуєш пасмо волосся на палець, коли нервуєш… Це твоє. індивідуальне. Хіба що ти була б гарною актрисою і контролювала кожен свій жест і кожний мімічний рух обличчя. Але для того треба добре тренуватися…
— Насправді з мене кепська актриса, — сказала я.
Згадала, як тоді Зотов стояв і витріщався на мене, немов зловив дежавю. Може. він помітив щось із того, про що тільки що говорив Стас. Щось, властиве тільки мені. І здогадався… Хтозна, раптом він захоче мене позбутися? Але тепер уже більш ретельно. Застрелить і закатає в бетон на своєму подвір’ї… Якщо він намагався мене вбити один раз, то і в інший не зупиниться ні перед чим…
Мені треба повернутися туди лише один раз, поки його немає. Знайти і забрати мої документи. Якщо я була донькою адвоката і його бізнес-партнера, то точно мала бути якась шлюбна угода.Чи, принаймні, документи на будинок, машину, іншу нерухомість. Де я записана співвласником. Я роздобуду ці докази і подам на нього в суд. Подам на розлучення і поділ майна.
Я б і в поліцію пішла, але що я там скажу? Мене знайшли напівживу на березі моря, може це зробив мій чоловік? Я, правда, нічого не пам’ятаю… Вони просто попросять мене на вихід і будуть мати рацію…
Стас рапом посадив мене до себе на коліна і міцно обійняв, як маленьку дівчинку.
— Мені не подобається ця твоя робота, — сказав тихо, зарившись обличчям у моє волосся. — Може, спробуємо знайти тобі щось інше? Щось у кав’ярні чи невеликому ресторанчику?
— Я не буду там довго, — я прихилилася вухом до його грудей і чула, як швидко і сильно б’ється його серце.
— Мені якось неспокійно, але я не знаю чому. — він підняв мою голову за підборіддя і зазирнув мені в очі. — Ніко, люба, пообіцяй, що нічого не будеш від мене приховувати. Я кохаю тебе і хочу, щоб ти стала моєю дружиною.
— Я теж кохаю тебе, — сказала я. — Не хвилюйся за мене, будь ласка. Все буде добре. Я знайду собі іншу роботу.
— Мені не подобається той будинок, — промовив він. — І дорога до нього. Не знаю чому. Якесь пригнічуюче місце.
— Все буде добре, — повторила я і погладила його по голові.
Кого я хотіла переконати — його чи себе? Ми обоє були дорослими людьми і знали, що в житті не обов’язково буває хепі-енд, як у фільмах…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Впізнай мене, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
