Джулія Рейвен - Блогерка для бандита, Джулія Рейвен

У пошуках сенсаційних новин для свого блогу я наважилася на божевільний задум — таємно зняти кримінальну сходку. І мені це майже вдалося, але в останній момент бандити мене помітили, спіймали і розбили камеру з компроматом. Тільки замість того, щоб прибрати непотрібного свідка, мене… видали заміж? У книзі є: небезпечний, але дуже харизматичний бандит; популярна і дуже красива блогерка; трирічний кіндер-сюрприз, про якого тато не знав; зустріч через час; і, звісно ж, хеппі-енд

Пролог

Між нами не можна було просочитися і голці. Однією рукою я притиснув її до себе настільки міцно, щоб вона максимально відчула напруженість твердого члена через грубу тканину джинсів, а іншою — зім'яв її ідеально біляве волосся в клунок і злегка потягнув, ще раз нагадуючи, хто тут хазяїн ситуації.

Злата глухо схлипнула, викликаючи у мене єдине бажання: скоріше нагнути і трахнути її. Але я ж знав, що квапитися не можна. Тільки не з нею. Не з цією пихачкою. Мені потрібно, щоб вона сама попросила. Нехай скаже, що хоче мене.

Її тіло віддавало сильним тремтінням, вона важко дихала.

Хоча і сам був заведений до болісної межі, я мимоволі продовжував грати з нею. Навіщось продовжував наші спільні солодкі тортури. Акуратно ковзав пальцями по її оголеній шкірі, ніби ненавмисно торкаючись затверділих горошин на грудях, викликаючи черговий тихий стогін з її пухких губ.

— Ненавиджу тебе... — ледь чутно прошепотіла вона, ковзнувши по мені мутним поглядом. Чіпко ухопилась за мої плечі своїми тонкими пальцями, ніби боялася втратити рівновагу, і знову повторила:

— Ненавиджу...

І на противагу своїм словам сама потягнулася до моїх губ, а я, довго не замислюючись, перехопив ініціативу, сильніше поглиблюючи наш поцілунок. Впускаючи язика в її гарячий ротик. Руками грубо пестячи кожен сантиметр її ідеального тіла.

— Ненавиджу, чуєш, — повторила Злата, ніби намагалася переконати у цьому себе, — ніколи тобі не пробачу...

Хотілося відповісти тим же. Відштовхнути її. Піти кудись подалі. Зникнути. І нарешті віднайти довгоочікуваний спокій від цієї паршивої дівки. Тієї, яка кілька років назад зуміла випалити в моєму серці невиліковну рану і назавжди залишитися в ньому ненависним спогадом.

Але замість цього я жадібно цілував її. Не просто цілував, а щиро насолоджувався її ніжними вустами. Її ароматом пряної вишні. Непотрібною боротьбою наших розпалених тіл. Достеменно непотрібною, тому що я бачив і відчував, що і Злата мене хоче. Тільки не може собі в цьому зізнатися.

Схопивши її зап'ястя у пастку, я завів їх разом за спину. Вона злегка стріпнулася, намагаючись звільнитися, але я лише посилив хватку. Мій обважнілий погляд зачепився за її груди, що повільно піднімалися. Її дихання перетворилося на короткі схлипування. Прикусивши до легкого болю її нижню губу, я прошепотів:

— Покажи, як сильно ти мене ненавидиш.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно