Йоганн Вольфганг Ґете - Фауст. Трагедія

мене сосуни!

А все ж таки здається, що пани:

Такі бундючні, гордовиті.

Б р а н д е р

Та це базарні дурисвіти.

А л ь т м а є р

Хтозна.

Ф р о ш

            Ось я їм дам, дивись.

М е ф і с т о ф е л ь

(до Фауста)

Людцям і невтямки, що біс

Їх може враз за карк схопити.

Ф а у с т

Чолом, панове, б'ю!

З і б е л ь

                        Спасибі, й вам чолом!

(Тихо, позираючи на Мефістофеля).

А цей чого немов кульгає?[42]

М е ф і с т о ф е л ь

Чи можна й нам присісти за столом?

Як доброго вина у вас бігмає,

То хоч в гурті звеселимось.

А л ь т м а є р

Ви дуже вередливі щось.

Ф р о ш

У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували

І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]

М е ф і с т о ф е л ь

Ні, цим разóм не довелось,

А на тім тижні в нього ми бували:

Він нам розповідав про любих родичів

І кожному із них вклонитись доручив.

(Кланяється Фрошу).

А л ь т м а є р

(тихо)

А що, піймав! Це зух!

З і б е л ь

                         Авжеж! Це битий жак!

Ф р о ш

Стривай, заїду ще інак!

М е ф і с т о ф е л ь

Іще недавно тут, здається,

Бриніла пісня голосна;

Од цих гінких склепінь луна,

Мабуть, чудово оддається?

Ф р о ш

А ви, буває, не артист?

М е ф і с т о ф е л ь

Велика хіть, та невеликий хист!

А л ь т м а є р

Ви б пісню нам якусь…

М е ф і с т о ф е л ь

                      Та я їх силу знаю.

З і б е л ь

Але нову — такий наказ.

М е ф і с т о ф е л ь

Вернулись ми з Іспанії якраз,

Вина й пісень уславленого краю.

(Співає).

Жив цар колись в давнúну,

Й була у нього блоха…

Ф р о ш

Ха-ха! Блоха! Приємна вість!

Блоха у нас жаданий гість.

М е ф і с т о ф е л ь

(співає)

Жив цар колись в давнúну,

Й була у нього блоха;

Мов рідную дитину,

Він ту блоху кохав.

Велів кравця позвати.

Прийшов к ньому кравець:

«Поший мерщій паняті

Штанці і жупанець!»

Б р а н д е р

Хай нагадать кравцеві не забудуть,

Щоб пильно міру добирав,

Бо він пропав, навік пропав,

Якщо штанці у брижах будуть.

М е ф і с т о ф е л ь

В саєти, в адамашки

Блоху вдягай кругом[44],

Обвішали у стяжки,

Оздобили хрестом.

Міністром стала скоро —

Аж сяють ордени,

Весь рід взяла до двору,

Всіх вивела в пани.

А ті вже не давали

Спокою дворакам,

Царицю — й ту кусали,

Шпигали її дам.

Не стало впину злющим,

Ні вбить, ані зігнать…

Ми ж трощим їх ще й плющим.

Хай спробують кусать!

Х о р

(весело)

Ми ж трощим їх ще й плющим.

Хай спробують кусать!

Ф р о ш

Браво! Браво! Молодець!

З і б е л ь

Блосі — блошиний і кінець!

Б р а н д е р

Між нігтів згинуть їй дано!

А л ь т м а є р

Віват свобода! Віват вино!

М е ф і с т о ф е л ь

На честь свободи — так, пилась би всмак чарчина,

Якби у вас були хоч трохи кращі вина.

З і б е л ь

Ізнову та ж балаканина!

М е ф і с т о ф е л ь

Боюсь зробити кривду шинкарю,

А то б я дав вам для спробунку

Із похідного льоху трунку.

З і б е л ь

Нічого! Я вас помирю!

Ф р о ш

Дамо вам похвалу, як буде до вподоби.

Та цур! Щоб не маленькі проби!

Тут треба, щоб суддею буть,

Добряче цівкою смикнуть.

А л ь т м а є р

Це гості з Райна, річ видима.

М е ф і с т о ф е л ь

Добудьте десь свердлá!

Б р а н д е р

                         А що свердлом робить?

Хіба в вас тут і кухви за дверима?

А л ь т м а є р

Он в шинкаря в кутку начиння все лежить.

М е ф і с т о ф е л ь