Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

4. Помилування — це повне або часткове звільнення засудженого від пока­рання. В Україні помилування здійснюється Президентом України (див. ко­ментар до ст. 4 КВК).

5. Скасування вироку суду і закриття кримінальної справи — це одне із рі­шень, які приймають апеляційні (ст. 366 КПК) та касаційні (ст. 396 КПК) су­ди України. Зокрема, як зазначено у ст. 376 КПК, апеляційний суд, встановив­ши обставини, передбачені статтями 6, 7, 71, 72, 8, 9,10,111 цього Кодексу, ска­совує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. Підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 КПК України, при розгляді справи в апеляційному суді є:

1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фак­тичним обставинам справи;

3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

4) неправильне застосування кримінального закону;

5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі за­судженого (ст. 367 КПК).

Відповідно до вимог ст. 381 КПК України для виконання ухвали апеляцій­ного суду по факту скасування вироку суду і закриття кримінальної справи (ст. 377 КПК) справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 379 КПК України, після складання і оголошення повного тексту ухвали.

Як зазначено у ст. 4001 КПК України, касаційний суд, встановивши об­ставини, передбачені статтями 6, 7, 71, 72, 8, 9, 10, 111 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. Підставами для скасу­вання або зміни вироку, ухвали чи постанови є:

1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2) неправильне застосування кримінального закону;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі за­судженого (ст. 398 КПК).

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і через однобічність, неповноту дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідність висновків суду, викладе­них у вироку фактичним обставинам справи (ч. 2 ст. 398 КПК).

Відповідно до вимог ст. 4003 КПК України для виконання ухвали касацій­ного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п’яти діб після її розгляду, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 379 КПК України, — після складання і оголошення мотивованої ухвали.

Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 402 КПК).

Проте слід мати на увазі, що постанови місцевих судів, винесені за резуль­татами розгляду скарг, і ухвали апеляційних судів щодо цих постанов у каса­ційному порядку, визначеному частинами 2 статей 383, 386 КПК України, не оскаржуються, оскільки не перешкоджають подальшому провадженню в кри­мінальних справах (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду су­дами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про по­рушення кримінальної справи»).

Разом з тим, як випливає з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України за­конодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суди апеляційної та касаційної інстанцій можуть скасувати судове рішення і звіль­нити особу від кримінальної відповідальності на підставі як матеріалів, що на­дійшли із суду нижчого рівня, так і нових, поданих учасниками судового роз­гляду або витребуваних цими судами.

6. Під давністю виконання обвинувального висновку розуміється закін­чення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, у зв’язку з чим засуджений звільняється від виконання призна­ченої судом міри покарання.

Строки давності виконання обвинувального вироку встановлені у ст. 80 КК України, а порядок їх застосування — у ч. 3 ст. 327 КПК України, а саме: суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування по­карання на підставах, передбачених ст. 80 КК України.

Постановлений судом вирок набирає законної сили у строки, що зазначені у ст. 401 КПК України, а ухвали апеляційної і касаційної інстанцій — негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 402 КПК).

7. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання див. комен­тар до ст. 130 КВК України та відповідну постанову Пленуму Верховного Суду України. Підстави та умови звільнення засуджених від відбування покарання встановлені у ст. 81 КК України, а порядок застосування — у ст. 407 КПК України.

8. Хвороба — порушення нормальної життєдіяльності організму під впли­вом несприятливих чинників внутрішнього й зовнішнього середовищ; недуга, захворювання (див. коментар до статей 116, 118 КВК).

Перелік захворювань, які є формальною підставою для порушення питан­ня перед судом про звільнення засудженого від відбування покарання, встанов­люється спільними наказами МОЗ України і ДКВС України.

У ст. 84 КК України визначені умови, за яких засуджений може бути звіль­нений від відбування покарання за хворобою, а у статтях 408—409 КПК Украї­ни — порядок застосування такого виду звільнення. Зокрема, це питання роз­глядає суддя районного (міського) суду за місцем відбування покарання за поданням УВП, яка відає відбуванням покарання, та з урахуванням висновку лікарської комісії. Відповідно до ч. 3 ст. 411 КПК України, присутність у судо­вому засіданні представника лікарської комісії, що надала висновок про стан здоров’я засудженого, є обов’язковою. При цьому суд може звільнити засу­дженого як від покарання, так і його відбування. На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.

9. Враховуючи, що разом зі змінами соціального життя закон також може змінюватись і доповнюватись, законодавець у статті, що коментується, вжив термін «інші