Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

3. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камер­ного типу.

4. Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення во­лі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

5. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів пер­шої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п’ятдесяти відсотків міні­мального розміру заробітної плати;

одержувати один раз на шість місяців короткострокове побачення;

одержувати посилки (передачі) і бандеролі.

Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година

(Частина 5 ст. 151 змінена Законом України від 28 грудня 2007 p. № 107-IV).

6. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти ро­ків строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрача­ти на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

7. Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопо­тання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років при­значеного покарання.

(Статтю 151 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3559-IV від 16.03.2006 p.).

1. Про приміщення камерного типу див. коментар до ст. 140 КВК України.

Як зазначено у п. 8 ПВР УВП, у виправних колоніях максимального рівня

безпеки з триманням засуджених до довічного позбавлення волі у приміщен­нях камерного типу на території, де розташовані ці об’єкти, розташовуються ДІЗО, ОК, камери для праці засуджених, карцер. Біля цих приміщень облад­нуються дворики для прогулянки засуджених. У ПКТ обладнуються спеціаль­ні ізольовані приміщення для проведення соціально-виховної та психологіч­ної роботи із засудженими, надання їм телефонних розмов, побачень з адвока­тами, іншими особами та здійснення особистого приймання засуджених. У цих приміщеннях встановлюються вмуровані в підлогу або відкидні стіл і стілець для засудженого таким чином, щоб засуджений не мав змоги перешкодити представникові адміністрації УВП вільно вийти з камери.

Порядок обладнання ПКТ визначений у п. 17 ПВР УВП. Ці камери забез­печуються інвентарем та іншими предметами за нормами, встановленими пе­реліком (додаток 5 до цих Правил).

Приймають їжу засуджені в камерах.

Особи, які тримаються у ПТК, забезпечуються жилою площею у розмірі, передбаченому законодавством (див. коментар до ст. 115 КВК).

2. Використаний законодавцем у ч. 1 статті, що коментується, термін «як правило» означає, що у ПКТ можуть утримуватись і більше, і менше засудже­них до довічного позбавлення волі, але за умови дотримання норм жилої пло­щі та забезпечення інших матеріально-побутових, санітарно-гігієнічних та ін­ших прав засуджених (у виняткових випадках). Зокрема, кількість засуджених до довічного позбавлення волі щорічно в Україні зростає: так, на 145 осіб збіль­шилось їх число у 2006 р. — з 1218 (у 2005 р.) до 1363, причому кількість жінок збільшилась до 14 осіб, а тому виникають проблеми їх розміщення, включаю­чи створення цих місць у СІЗО та інших виправних колоніях. Крім цього, у необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового зло­чину або за наявності медичного висновку за мотивованою постановою началь­ника колонії його можуть тримати в одиночній камері (п. 24 ПВР УВП).

3. Форма одягу спеціального зразка для засуджених до довічного позбав­лення волі визначається та затверджується ДКВС України (див. коментар до ст. 115 КВК). При цьому, як зазначено у п. 92 ПВР УВП, верхній одяг засу­джених до довічного позбавлення волі відрізняється від одягу інших засуджених.

4. У частині 2 статті, що коментується, встановлений загальний правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі, а саме: на них поширюють­ся права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, що передбачені ст. 107 КВК України. Особливості правового положення цих осіб визначені у ч. 5 стат­ті, що коментується, та у п. 23 ПВР УВП.

5. Залучення засуджених до довічного позбавлення волі до праці здійсню­ється на загальних підставах, що визначені у статтях 118—121 КВК України, з урахуванням того, що ці особи працюють тільки на території УВП у спеціаль­но обладнаних для роботи ПКТ (пункти 17, 67 ПВР УВП).

6. Про зміст терміна «самодіяльні організації серед засуджених» див. ко­ментар до ст. 127 КВК України. Враховуючи особливості розміщення, триман­ня та умови відбування покарання у виді позбавлення волі (по-камерно, з ура­хуванням правил ізоляції, визначених у ст. 92 КВК), самодіяльні організації серед засуджених цієї категорії не створюються.

7. Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систе­матизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та ви­робництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості. В Україні пра­вові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи за­гальної середньої освіти визначаються Законом України «Про загальну серед­ню освіту». Ця освіта є обов’язковою основою безперервної освіти.

Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, у виправних колоніях для засу­джених, які не мають загальної середньої освіти, утворюються консультативні пункти.

Консультативний пункт — це штатний або позаштатний підрозділ УВП, педагогічні працівники якого допомагають порадами (консультують) засудже­них з питань, що стосуються оволодіння основами загальної середньої освіти. Порядок роботи консультативних пунктів УВП визначається законодавством України про освіту та спільними нормативно-правовими актами МОН Украї­ни і ДДУПВП (див. коментар до статей 125—126 КВК). При цьому слід мати на увазі, що відповідно до вимог ст. 107 КВК України, засуджені мають право на отримання освіти, а тому адміністрація УВП, з одного боку, зобов’язана створити належні умови для його реалізації, а з іншого — не в праві примушу­вати зазначену категорію осіб до навчання.

Особливості організації загальноосвітнього навчання засуджених в