Оксана Мрійченко - Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко

— Влад швидко розбереться з твоєю кашею, — в блакитних очах Ані з’явилися веселі вогники. — Не надумуй собі уявних перешкод, Леро. Дозволь Владу вивести ваші стосунки на новий рівень. Ви ж обоє цього хочете.

Женя та Влад повернулися за пару хвилин разом з коктейлями. Аня побачила в натовпі когось знайомого і потягнула Женю туди, щоб привітатися. Влад та Лера залишилися за столиком удвох. Підхопивши високий келих, вміст якого було важко розгледіти в напівтемряві, дівчина скуштувала коктейль. Напій був прохолодним і виявився дуже смачним.

— Подобається? — Влад сів поруч з дівчиною, розвернувшись до неї обличчям.

— Дуже смачно, — Лера посміхнулася, зустрівши його погляд. — Дякую.

— Леро, — сірі очі Влада стали дуже серйозними, проте в них з’явилося якесь особливе тепло. — Я давно хотів поговори…

— Владусику-котусику! — на м’яке сидіння позаду Влада впевнено опустилася симпатична брюнетка в короткому джинсовому комбінезоні. — Ну і як це розуміти?! Як ти міг втекти від мене зранку після такої пристрасної ночі?!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно