Сімона - Моя пташка , Сімона

Наш інтимний момент перервали. Може це й найкраще,бо Пестоші Захара мене занурювали в безодню.Мій мозок ні про ,що більше не думав о крім його рук на моєму тілі. Так Стефа говорила щиру правду, дотики людини яка тобі подобається,це приємно.

Лука увірвався до кімнати. Я сором'язливо заховалася в обіймах Захара, який накрив мене руками наче говорячи,це моє,нікому не віддам. 

- Чого приперся? Стукати не вчили?

Лука обвів нас поглядом і незадоволено наступив брови. 

- Ти спроможний тримати свій член в штанях ,хоча б деякий час? 

- Тобі завидно? Сміючись відповів Захар, поцілував мене в чоло і зорімкнув обійми.

Тримаючи мене за руку,- Перед тобою стоїть моя майбутня дружина! І рано чи пізно мій член вилізе з штанів.

- А Еленія,згодна на таке,її ти вже запитав? Чи все вирішуєш тут тільки ти? О, доречи, якщо ти вже взявся вирішувати все і за всіх ,то дзвонив наш любий батько.Пропонує повернути дівчину на ринок наречених і так закопати сокиру війни. 

- Він ,що хворий на голову? Я планую знищити цей притон.Я розберусь з ним.Але не сьогодні,у нас з пташкою інші плани на сьогодні, Так кохана? 

- Я не знаю,я нічого не планувала окрім того щоб нарешті нормально відпочити.

- Ну а я запланував нам щось дуже цікаве .

Бере мене за підборіддя і цілує в губи.

Цікаво, що він запланував? Хоча байдуже аби він був поряд.

Лука вийшов з кімнати,злий як скажений пес.Чому він злитися я не розумію. Можливо я щось зробила не так? Трішки пізніше треба говорити з ним і з'ясувати в чому справа.

Захар попередив що поїде де що владнати ,приїде під вечір.Тож скористаюсь можливість спокійно поговорити з Лукою.

В будинку його не знайшла тож вирушаю на пошуки по території. 

Біля річки по між дерев стоїть цей прекрасний і мужній чоловік.Пинає щось ногою і бурмоче собі під ніс.Я тихенько підходжу мене не відразу помічають , тому я чую його бурмотіня :-Лука,так не можна,вона не твоя, НЕ ТВОЯ! 

Зорвертається і зустрічає мій погляд.Він застигає на кілька секунд,потім повільно,наче звір на полюванні підходить до мене, лише коли наші тіла були на відстані декількох сантиметрів один від одного,він зупинився.Провжуючи дивитися в очі, просто стоїть. 

- Ти щось хотіла? Різко відійшов в сторону.

- Так поговорити з тобою. Ти на мене образився? Я щось зробила не так?

- З чого ти це взяла?

- Твоя поведінка змінилася,ти злишся,я ж бачу.

- Я злюсь,але не на тебе.

- На Захар?

- Ну на його,я теж злий. 

- Чому?

- Скажи мені чесно ти хочеш заміж за його?

- Не знаю.Мені добре з ним.Він мені подобається.

- Не поспішай,прошу тебе не поспішай робити те про ,що потім пожалкуєш .

- Чому я буду жалкувати? Ти щось знаєш а мені не говориш?

- Я знаю одне, тобі ще рано робити дорослі речі.

Лука розвертається і йде від мене. 

Та якого біса він вказує що мені робити!

-Стій! Кричу я в спину Луці.- Яке право ви всі вказуєте ,що і коли мені робити.

Біжа за ним,а всередині буря!- Я доросла жінка,я сама вирішує хто мене потрібен і коли потрібен.Ви всі дістали мене.......

Наздоганяю чоловіка який йшов і навіть не обертався до мене.

- Лука!!!!!!!

Різко розвернувся. - Що? 

 - Не вказуй мені а то!

 - А то що? Кажи що ти зробиш?

Відходжу до нього і цілую. 

О ,Боже що я роблю? Як це взагалі сталося?

Лука відповідає на мій поцілунок.Він цілує мене не так як Захар, цей поцілунок інший .

Він переває цю чутеву мить.

- Навіщо? Шепоче мені в губи.- Навіщо ти це зробила?

- Я..... Вибач!

Тікаю в будинок,так наче за мнею вовки женуться.забігаю в свою кімнату і підпераючи спиною двері, нарешті видихаю. - Що я наробила?

Підтримайте мою книгу лайками та коментарями.