Сімона - Моя пташка , Сімона

Ми всі втрьох сидемо у залі,Захар навіть не дивився на мене, соромно! Так йому і треба, хай мучаться. Я не збираюся більше підкорятися чоловікам. Моє життя,моє тіло, мій розум, належить тільки мені.

 - Еленія,у нас до тебе розмова.Дуже важлива . Захар все тобі розповість. 

Я повернувши голову, дивлюся на Захара.

- Я слухаю.

Все ще не дивлячись в мою сторону,поченає говорити.

- Ми фективно одружимося.....

- Ні! Я сказала що не буде цього! 

Встаю у хочу вийти. Але Лука зупеняє мене - Зачекай,послухай ,що він пропонує.

Стоячи спиною до чоловіків: -Я слухаю.

- Це шлюб буде лише на папері. Я виплачу батьку обіцяні гроші. А тебе відправимо до Іспанії,там живе наша тітка,по маменій лінії.

- А що далі? Чим я буду там займатися? 

- Після того як ти поїдеш ми розлучемося.

Я буду забезпечувати тебе. А ти допомагатимеш тітці Анет.

- Я не хочу твоїх грошей.

- Це не обговорюється!  Тут вже Захар, трішки підвищив голос.- Ти не можеш відмовитися,за що ти будеш жити?

- Піду працювати!

- Ага, ким? 

Напруга в кімнаті зростає! Тим часом Лука вирішив втрутитися.

- Давай зробимо ось як, ти підеш навчатися ми будемо платити за навчання і допомагати з фінансами на життя,а згодом ,як почнеш заробляти ти повернеш нам гроші.Це буде позика! Добре?

Ну це не погана пропозиція! Я зможу нарешті жити своє життя!!!

- Згодна.

На цьому наша розмова була завершена. Не хочу бачити Захара,ще дуже зла на його.

Декілька днів минулого в спокої,Захара не було з нами,вирішував справи з Адамом.

А ми з Лукою, майже не спілкувались, я поринула в світ книжок. Які знайшла в кабінеті, здається мені подобаються детективи. 

А ще я думала про те ким я хочу бути,хто я,і яке моє призначення в цьому світі? Сьогодні хочу порадитися з Лукою ,що до навчання. Бо не розумію в цьому нічого. Так нас навчали іноземній мові( англійської та німецької) математики і трішки інших наук. Але справжне навчання в інституті,мене лякає.

Лука снідає на вулиці і я приєднуються ,це вдалий момент для розмови.

- Привіт.

- Привіт, не вже ти вилізла зі свого берлігу?! Сміється він.

- Так! Там стало затісно! І мені треба твоя порада.

-  Звісно, уважно слухаю тебе.

-  Я незнаюіцэ ким я хочу бути.І хвилююсь з приводу навчання.

-  Є такий, профорієнтаційний тест. Я допоможу тобі з цим.Ми виберемо інститут куди поступати.

-  Дякую.

До нас завітав Захар, коли після сніданку ми з Лукою прогулювалися на березі річки .Дивно ,але я рада була його бачити, хоча і досі дуже ображена.

- Завтра ми одружимося. Паспорта всі готові, також я зробив тобі документи про закінчення школи. Ти з легкістю вступиш в інститут. 

Це все він проговорив дуже швидко і віддав мені  папку з документами. Вирішую подивитися їх в своїй кімнаті.

- Дякую.  Я рада тебе бачити. 

Після цих слів у Захара з'явилася легенька посмішка. Я й справді рада йому.

- Але ,я все ще зла.

- Розумію.

- А коли я відлітаю в Іспанію?

- Завтра.

Коротко і майже без емоцій відповідає.Після цього розвертається і йде від нас. 

- Яка муха його вкусила? Запитує у Лукі.

- Він злий сам на себе,а це дуже важко для такого як Захар. Простіше злитися на когось, звинувачувати когось іншого в своїх бідах. 

- Треба було від початку думати головою! А не сам знаєш чим.

- Повністю погоджуюсь з тобою.

Я заходжу в свою кімнату,на ліжку стоїть коробка перев'язана стрічкою. З цікавістю відкриваю подарунок.

- О, Боже!!!! Яка краса!!!!

Весільна сукня, вся з мережива . Дуже стримана та водночас неймовірно гарна. Босоніжки на високих підборах.Ще там лежить записка.

       Люба Еленія! Моя маленька дика пташка. Я не вартий твого кохання.

Пробач мені,мою нестриманість .

                        Захар.

- Ох! Як це мило.

Моє серце зжалось від туги за ним, сльози накотились на очі.Вибігаю з кімнати з надією,що він ще не поїхав.

- Захаре!!!! Захар!!!  Голосно гукаю його.

- Я тут,що сталося? Вибігає з кабінету,разом з братом.

Підбігаю і міцно обіймаю: -Я пробачаю тобі! Пробачаю.

Вішу на його шиї ,а він не торкається мене, боїться доторкнутися. 

- Дякую пташко. Тепер лише б собі пробачити.

Відсторонившись трішки від чоловіка,беру його за руку. - Все буде добре.Не обов'язково зі мною але все буде добре.

 В розмову втрутився Лука.- Весілля завтра о 10.30 ,до нас приїдуть і все зроблять тут. Твій виліт в 16.00. 

Продовження в книзі " В пошуках себе"

Кінець