Сімона - Моя пташка , Сімона

Гей! Пташко, привіт. Ні,ні,ні не треба, тільки не зараз,подумки говорю я.І роблю вигляд ,що не чую його. - Ти чого мовчиш? Як тебе звати? Я розумію ,що мовчати не вихід,бо він не залишить мене в спокої. - Еленія. Але будь ласка,не балакай до мене. - Чому? - Мене покарають.Не можна, ти погана людина. - Звісно,я не янгол ,але ж і не дявол. - Ви чужинці всі погані.

Розділ 1. Знайомство

Я раніше нічого не знала про життя звичайних людей. Я ніколи не була в великому місті,не бачила багато поверхівки. Мені про них розповідали лише ті жінки які були у нас новоприбулими.Моє все життя проходить в маленькому поселенні.Ми працюємо на землі вирощуємо для себе їжу.Також є ферма з коровами,козами,вівцями і свинями.Є стайня, це моє найулюбленіше місце.Люблю коней.

У нас все спільне ,все! Всі живуть в будинках між якими є спільні проходи.Так ми можемо потрапити в будь-який куток будинку не виходячи на вулицю. Поселення у нас досить велике ,тут живуть 300 людей.

А ще є цікавим те ,що молоді дівчата та хлопців у віці 17 років пересиляють в окрему будівлю. 

По нашим законам у віці 17 років, молоді люди повинні обрати собі пару. На це нам дають лише рік.Якщо ти не зміг за цей рік знайти собі чоловіка ,то заміж тебе не вісьме більше ні хто. Але народжувати , всерівно ми забовязані.Кайл,наш духовний батько, говорить що жінка без сіммя в середині,грішна та потворна.Тому він читає молитви їм на одинці. Також такіх дівчат відправляють в інші схожі поселення,щоб там знайшли собі чоловіка.

Цікаво ще те що якщо хлопець не обрав собі дружину, то він може привести дівчину з великого міста.

Ось так ми бережемо кров наших предків, тільки чоловіки є носіями істини в нашому світі.

Мене звати Еленія, через п'ять днів мені 17. Через п'ять днів мої батьки віддадуть мене нашому духовному батьку Кайлу. Щоб він провів обряд посвяти в наречену. Чомусь ніхто не говорить як це відбувається. Я сотні разів питала маму,а вона мовчить,або говорить,що це священне дійство. Я дуже боюсь посвяти в наречену,не всі дівчата вертається до поселення після неї.Говорять ,що святий дух вирішує чи дівчина готова до заміжжя або ж ні. Якщо ні її відправляють в храм який знаходиться десь в іншій країні.

 Лежачі в ліжку міркую про те хто з хлопців мене обере в дружини. Я не зовсім вписуюсь в стандарти краси.Я маленька на зріст, худенька, не маю великих грудей та й таз вузький.Я поганий варіант для виношування дитини. А що як ніхто не захоче мене?

За вікном чую крики,метушню. І це мене відриває від моїх думок.

Виглядаю з вікна і бачу машину, але таких красивих і великих машин я ще ніколи не бачила.Вона була розміром з мою кімнату, чорного блискучого кольору.

- Святий батько! Яка краса.

З цікавістю і страхом в очах виходжу на вулицю. Всі стояли з острахом і боялися підійти. А тих жінок,які хотіли допомоги людям в автомобілі, чоловіки стримували та відправляли в будинок.

В цій метушні я підійшла і відчинила двері машини.

-Святий батько!  Голосно скрикнула я.

- швидше допоможіть! В машині був чоловік.Він був в крові,тримався за плече,і дивився втомленим поглядом. 

- У його кров! Швидше. Кричу я ,а сама не можу відвести очей від цього чоловіка. 

Мене відтягли від автомобіля і я відчула як погляд мого батька,з осудом та злістю пронизує мене.

- Тато, вибач, я....

- Зникни! Що я тебе не бачив.

Я швидко втікла в свою кімнату. Докори совісті мучають мене. Я поводила себе не правильно, не можна підходити до незнайомих людей. А тим більше до людей з великого міста. Мій тато, завжди розповідав,що там люди злі, безсоромні та байдужі. А чоловіки псують дівчат. Я не розуміла в якому сенсі ,псують. Думала ,що ми втрачаємо свою вроду через спілкування з невіруючими. Мама казала що ми створені всевишним для потреб праведних чоловіків,і тільки в нашому поселені чоловіки праведні.

З вікна я спостерігаю,як чоловіка дістають з авто і ведуть у стайню. - О,Святий! Я ніколи не бачила таких чоловіків. Він в три рази більший за наших. Він виглядає як велетень з казок. 

До стайні побіг лікар, навколо зібралося майже все поселення. Я боялася навіть вийти з будинку,я зганьбила свого батька.

За деякий час гамір вчух. На дворі вечоріло,мені потрібно було йти годувати коней, це моя відповідальність. 

- Тату,я піду до стайні.

Тато з підозрою дивитися на мене.- Навіщо.

- Коней годувати,як завжди.

- Візьми з собою брата.

Так у мене є молодший братик, його всього 10 років.Я дуже люблю його.

- Добре,як скажеш.

У нас не прийнято сперечатися з чоловіками, мама також завжди погоджується з татом.

- Кірк, ходімо до стайні,допоможеш мені.

Братик не охоче але відкладає свою книгу і слідує за мною.

-Еленія,ти це сама придумала?

-Ні тато наказав тебе взяти.Він мабуть боїться за мене там же чужинець.

- А ти хіба не боїшся того чоловіка?

- Ні,він хворий і йому до мене діла немає.

- Правду кажеш!

Але я боялася, дуже боялася. Я ніколи не бачила чоловіків чужинців. Я чула тільки погані історії про них, одна дівчинка розповідала,що її били та примушували до якогось сексу. На моє питання що це таке, вона замовкла а її чоловік почай лаятися.

Секс мабуть це щось огидне і неправильне.

 Я набрала сіна і пішла до коней,Кірк набирав воду з криниці у відра,щоб я занесла до стайні.

Я розкладала сіно і весь час боялася побачити чужинця.Але його ніде не було.

- Ну от і добре . Бурмочу собі під ніс.

Почала набувати своїх підопічних і наспівувати дитячі пісеньки.

- ей! Дівчино. 

Я підскочила і відро з водою саме вискочило з рук.Громехаючи на всю стайню. Стою і боюся обернутися а сердце шалено стукотить в грудях.

- Дівчина,дай води. 

Набираюсь сміливо і нарешті повертаю голову туди звідки лунає чоловічий голос.

- Привіт пташко.Дай мені води попити.

Я стою і не можу ворухнутися.Я заклякла від страху. 

- Пташко, ти мене чуєш? Я пити хочу,дай води.

- Води,так води,добре , зараз.

Біжу на вулицю по воду. Верішую брату нічого не казати . Бо розповість все батькам. А я і так сьогодні розсердила їх.

Спокійно взявши відро повертаюсь у стайню.

- Прошу. Підношу воду чужинцю.

Я у самої руки трусяться. І він це помічає.

- Ти що боїшся мене?

- Так.

- Чому?

- Бо ви чужинець і то до того ж чоловік.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍