Сімона - Моя пташка , Сімона

- Дивні ви тут всі. 

Він попив води і заплющив очі .Я не стала чекати від нього подяки і швидше пішла геть.

- Доню,з тобою все гаразд? Запитав татко коли ми повернулися до будинку.

- Так ,все добре.

- Ти якась схвильована.

- Ні. Просто втомилася.

Я швидко пішла до себе в кімнату.Вже час готуватися до сну.Але сон ніяк не приходив.

Я лежала і згадувала того чоловіка.

В стайні було не дуже яскраве світло тому роздивитися його я не могла.Але ті відчуття від його голосу забути я не можу. По мені наче мурахи пов'язали від такого грубого і водночас приємного тембору.Ще я бачила на його руках якісь малюнки але не змогла розгледіти що там.

-Пташко..... Замріяно промовляю до себе.

Ще довго лежачі в ліжку мріяла почути голос чужинця.