Сімона - Моя пташка , Сімона
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми заходимо в будинок,поряд Захар. Тепер я знаю його ім'я.Кратькома дивлюся на чоловіка, розглядаю.Минув майже рік відколи ми бачилися, він за цей час не змінився. Вже в будинку ми трішки заспокоїлись.
Захар присідає на впроти мене,боре моє обличчя в свої велетенські долоні.
- Пташка,моя.Я так довго тебе шукав.
- Ти мене шукав? Навіщо?
- Я без тебе не можу,ти не виходила з моєї голови весь цей час.
- Захар,я .....
Раптово він цілує мене, я не розумію,що мені робити і поченаю напружуватися, стискаю губи.
-Захаре,не траба. Відштовхую його руками.
- Тобі не приємно? Шепоче мені ,він в вушко. - Не бійся,я буду ніжний с тобою.
Я поченаю ще більше відштовхувати його.
- Не тисни на мене, Будь ласка.
Захар відсторонюється і піднімає руки до гори.- Гаразд,я не тисну.Тільки не бійся мене,добре.
- А ти не давай приводу тебе боятися,добре.
- От і домовилися.
Захар усміхнувся і вийшов на вулицю.
Чому він мене шукав? Невже він відчуває до мене те саме що я до його.Як говорила Стефа,симпатія, закоханість, кохання.
Він хоче торкається мене, мені приємні його дотики.Але за останні дні має досить багато пригод,то ж не готова пробувати щось нове. Ще я дуже хвилююсь за Луку, як так сталось,що люди Адама мене знайшли?
Двері будинку відчиняються і я бачу Луку з Захаром.
- Лука. Заскакую зі стільця і біжу в обійми чоловіка.Міцно притискаючись.- Ти цілий? Дякувати Богу,з тобою все добре.
- Еленія........
Тут я розумію що обмацую його тіло ,щоб впевнитися що зним все добре.
- Вибач.
Вони стоять і дивляться на мене як на божевільну.
- Що?.... Я хвилювалася.
Розвертаюсь і йду геть.
Зауважую собі що обличчя Захара,почервоніло від злості. Мене це навіть трішки розсмішило. Він пихтів як бик.
Тишу в кімнаті порушив Захар.
- Розповідай. Сказав він брату.
- Дівчина весь час була у нашого батька. Після того як ми привітали його з днем народження,мені довелося під ранок заїхати за деякими документами,стосовно будівництва гіпермаркетів. В цей проміжок часу Еленія ,залізла до мене в машину.Все інше хай розповідає сама.
- Чому відразу не сказав?
- А сам як думаєш?
- Ну,да.Розумію.
Справді, розумію брата,з однієї сторони я з іншої який не є але ж батько.І він чудово розуміє що бути війні.
Після,так званого сніданку, я пішла в одну з кімнат,відпочити.Чоловіки вийшли на вулицю.Мені з вікна видно як двоє кримезних чоловіків стоять на березі річки і жбурляють камінці в воду. У них гарні стосунки, видно що дружні.
- Еленія, можна увійти? Це Захар.
- Заходь.
Він входить до кімнати і тупцює по ній з кутка в куток.
- Ти щось хотів?
- Е..е..е..,Так. Розкажи мені, розкажи про те як ти жила у Адама.
- Навіщо? Це щось змінить?
- Змінить. Це вплине на моє рішення що до його долі.
- Він мене не ображав. Просто хотів ....,ну сам розумієш.
- Він змушував тебе.
- Ні. Дав право вибору. Але я настільки була перелякана, що втікла.
Він різко обіймає мене,притискає так сильно, що майже не дихаю.
- Захар...,я не можу дихати.
- Ой! Вибач.
Нарешті роблю влибокий вдих.
- Я дуже довго мріяв про нашу зустріч.
Чоловік все ще тримає мені в обіймах але не так міцно.- Уявляв тебе поряд з собою,ось так в моїх обіймах.Ти наче стала сенсом мого життя.
З кожним словом він нахеляєть нище і нище,поки губи не торкався моєї шиї.Він продовжує шипотіти щось,але вже нічого не слухаю,вся моя увага прикута до його дихання на моїй шиї. Відчуваю як по шкірі пробігає приємний холодок.Він поченає повільно поглажувати мою спину,а на шиї вже відчуваю його губи.Мені також хочеться торкатися його,то ж не збираюсь себе стримувати. Обіймаю його і повільно поводжу рукою по сильній спині . Повільно вивчаючи чоловіче тіло, скрісь сорочку відчуваю м'язи. Мені це настільки подобається,що я мимоволі видаю стогін.
- Можна,я тебе поцілую?
- Так. Майже безсвідомо кажу це.
- Ти розслабся і не хвилюйся.
- Ага......
Наші губи торкаються і цей поцілував повністю вимикає мені мозок . Він ніжний але водночас Захар наполегливо втягує в себе мої вуста.Це приємно і внизу живота відчуваю легке напруження. Притискає мене до себе,запускає свою руку мені у волосся.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя пташка , Сімона», після закриття браузера.