Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Вона мала враження, що Дмитро не той тип, який часто наполягає на зустрічах або зав’язує знайомства без реальних намірів. Його слова були прямо на меті. Але чи варто? Вона повинна була врахувати усі можливі наслідки.

У голові Сандри відразу прокинулася думка про Артема. Як він відреагує, якщо дізнається? І все ж, між нею і Артемом нічого не було, крім контракту. Це був лише формальний шлюб, який дав їй певну стабільність, але нічого більше. Вона не відчувала до нього нічого глибшого, ніж обов’язок. Тож, чи мала вона право на своє щастя, навіть якщо воно може початися з незнайомого чоловіка?

Вона не знала, чи правильно вчинить, але серце підказувало одне: шанс є. І, можливо, саме зараз, у ці кілька хвилин, вона могла змінити своє життя.

"Що я маю втратити?" — подумала вона, перед тим як написати відповідь. Вона не знала багато про Дмитра, але не могла ігнорувати той факт, що цей чоловік викликав у ній відчуття, які вона вже давно забула. Таємниці, інтрига, пристрасть — він був таємничим і непередбачуваним. І хоча це було ризиковано, Сандра відчула, що зараз чи ніколи.

Вона швидко набрала відповідь: "Я прийду."

Того вечора, коли Сандра підійшла до кафе, в її серці була ціла буря емоцій. Вона не могла позбутися хвилювання, яке охоплювало її, але водночас в її душі щось зсередини виводило її до цього кроку. Дмитро — практично незнайомий чоловік. Вони бачилися лише один раз, і навіть тоді це було коротке і випадкове знайомство. Чи мала вона право довіряти своїм відчуттям? І якщо так, то чому зараз, чому саме з ним?

Як тільки вона увійшла в кафе, вона побачила Дмитра. Він сидів за столиком біля вікна, зосереджено дивлячись на щось у книзі, наче був занурений у свої думки. Це було несподівано для Сандри — він не був таким, як більшість чоловіків, які завжди були занадто відкритими, занадто агресивними у своїй увазі.

Коли Дмитро побачив її, він одразу підняв погляд, і його обличчя спалахнуло теплом. Він посміхнувся, і Сандра відчула, як її серце забилось ще швидше.

— Радий, що ти прийшла, — сказав він з теплою посмішкою, вставши і відводячи стілець, щоб вона сіла. — Я давно хотів поговорити з тобою.

Вона сіла навпроти нього, намагаючись придушити непотрібні сумніви, що виникали в її голові. Вони ще зовсім мало знали один одного, але вже зараз було щось, що вона не могла пояснити. Це була не просто фізична привабливість — щось більше.

— Я теж рада, — відповіла Сандра, намагаючись бути спокійною. Але всередині відчувала, як хвилювання все ще не відпускає її.

Дмитро замовив каву для них обох, і вони кілька хвилин мовчки пили, досліджуючи один одного. І хоча Сандра не знала про нього нічого, окрім того, що він здавався чудовим співрозмовником, вона вже відчувала з ним певну хімію.

— Я не знаю, що ти думаєш про цей момент, — сказав Дмитро після паузи, — але я хочу бути відвертим. Ти — цікава і загадкова. І я відчуваю, що між нами може бути щось більше, ніж просто випадкове знайомство.

Сандра трохи знервувалась, але не відвела погляду. Вона розуміла, що цього разу не може просто приховувати свої емоції. Вона почувала, як він правий. Між ними була якась невидима лінія, яка могла привести до чогось глибшого.

— Я теж відчуваю це, — відповіла вона, трохи збентежена, але відверта. — Але ми не знайомі так добре, щоб говорити про таке. І я не впевнена, що це найкращий час для чогось серйозного.

Дмитро не виглядав розчарованим. Він просто кивнув, наче розумів її сумніви.

— Я не хочу на тебе тиснути, Сандро. Але я хочу, щоб ти знала: те, що між нами виникло, для мене важливе.

Вони знову замовкли, і між ними запанувала тиха напруга. Сандра ще не була готова до серйозних кроків, але відчувала, що саме ця зустріч могла змінити її життя. Тому вона вирішила, що, можливо, варто ризикнути, хоча б для того, щоб дізнатися більше про себе і про те, що може бути між ними.

Погляд Дмитра став більш ніж серйозним, і Сандра не могла зрозуміти, як швидко вони пройшли від випадкових знайомств до можливості чогось справжнього.