Сая Морі - Невдале викрадення, Сая Морі

Епілог

Ярина після всього пережитого, дивним чином не закрилась в собі, й навіть напроти — перестала боятися залишатися на самоті. Наступного дня близько десятої ранку вона з пакетом різних смаколиків зайшла до палати Сергія, що вже спілкувався з іншою відвідувачкою.

Судмедекспертка Олександра сиділа на стільці біля вікна, закинувши ногу на ногу. Вона обернулась на звук відчинення дверей та радісно усміхнулась: 

— Привіт! Проходь.

Ярина вперше бачила її в такому піднесеному настрої. 

— Привіт! — вона підійшла до Сергія та поставила пакет на край ліжка. — Я не знала, що ти точно будеш, тому накупила різного.

— Дякую, — він здивовано підняв брови, коли зазирнув до пакета. Там були сухофрукти, горіхи, банани, яблука, батончики, хлібці, кефір. Неочікувана і приємна увага. — А Саша мені принесла тільки апельсини. — Сергій скосив на неї невдоволений погляд та скорчив гримасу. І, можливо, вперше в житті річ була не у невдячності. 

— Але ж апельсини це теж чудово, — Ярина прибрала волосся з обличчя й опустилась на вільний стілець поруч з ліжком.

Сергій не поділяв її оптимізму:

— Угу. Якщо не маєш на них алергії, — він витягнув висівковий батончик й одразу зняв обгортку.

— Оу, — вона покосилась на сітку з величезними апельсинами на тумбочці. — Як прикро. Такі гарні… Я до речі, теж не знала, чи не маєш ти алергії й ледь не купила їх. 

Олександра заперечно хитнула головою.

— Я знала, — уточнила вона, щоб її не зрозуміли неправильно.

— А, — Ярина підняла брови та закусила губу, оскільки не очікувала, що відвідування знайомого хворого може перетворитися на помсту. Їй важко було відчути настрій в кімнаті, тому вона вирішила змінити тему: — А ви давно тут сидите?

— Та ні, десь годину, — Олександра глянула на годинник на стіні. — Але я вже скоро йтиму. А ближче до обіду прийде Стас. 

— Ого, як тебе у відділку люблять, — Ярина по-білому заздрила такій кількості уваги. Це ж наскільки Сергія цінують та поважають, що всі хочуть його відвідати? Можливо, вона занадто упереджена до нього?

— Їм просто подобається бачити, як мені боляче, — буркнув той та відкрив пластикове пакування з горіхами. Йому пощастило, що куля пройшла наскрізь й не зачепила кісток, нервів та судин. Проте стопа однаково добряче боліла. 

Олександра відкинула за спину русяве волосся та апатично знизала плечима:

— Не без цього. 

За кілька хвилин було вже нестерпно ігнорувати, наскільки Сергій голодний, тому Ярина вирішила помити принесені фрукти. Вона взяла пакет, чисту тарілку й пішла коридорами в пошуках умивальника.

Коли Ярина повернулась, то у дверях палати зіштовхнулась з Андрієм, який розвернув її та відвів трохи вбік. 

— Поки туди краще не заходити. Як ти після вчорашнього?

Ярина знизала плечима:

— Та наче нормально. А ти як?

— Теж, — на його смартфон прийшло повідомлення, яке він одразу відкрив та прочитав. —  Вибач, маю зробити один дзвінок. Думаю, ще побачимось сьогодні.

Ярина кивнула, зачекала, поки він відвернеться та відійде на кілька кроків, й прилипла до дверей, за якими з’ясовувались стосунки. Судячи з того, що вона почула краєм вуха, Катерина вимагала відповіді на питання, що мучило її роками — чому вони розійшлися, якщо йому не байдуже, він досі хвилюється за неї, і навіть приїхав вчора до аеропорту, а потім і до лігва вбивці.

Знесилений Сергій здався й видихнув:

— У тебе був відкритий ноутбук, — Катерина насупила темні брови, оскільки не могла усвідомити, як це могло вплинути на стосунки, але він швидко пояснив: — Відкриті вкладки. Я зрозумів, що ти вирішила зробити мені пропозицію. Я не був готовий до цього, тому вирішив уникнути всіх незручностей та розійтися.

— Що? — вона вражено дивилась на нього. — Не готовий? Ми чотири роки зустрічалися.

— Шлюб все ускладнює. Ані мені, ані тобі це не потрібно. Тому я вирішив…

— Але це не заважало тобі час від часу з’являтися. — Її ніздрі роздулися, а зуби скрипнули. — Я три роки мучилась, намагалась зрозуміти, що я зробила не так! — вона з силою кинула в нього рушник, що висів на спинці стільця. — Не телефонуй мені більше ніколи, — Катерина підвелась й пішла геть.

Ярина, яка гріла вуха під дверима, відскочила вбік, аби не склалося враження, що вона підслуховувала. Катерина вийшла до коридору, сковзнула швидким поглядом по Ярині, похмуро кивнула замість привітання й завернула за ріг. Цокіт її підборів потроху віддалявся. 

— Ну, ти й свиня, — протягнула Ярина, яка достатньо почула, щоб мати приблизне уявлення про проблеми в стосунках Сергія. Вона підійшла до вільної тумбочки з іншого боку ліжка й поставила тарілку з митими фруктами.

Він буденно закотив очі:

— Ти не знаєш всієї ситуації.

— Навіть якби я знала лише тебе, то вже б обрала сторону жінки.

Несподівано віддалений цокіт підборів став гучнішим. Катерина впевнено увійшла до палати, наблизилась до Ярини й зупинилась навпроти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍