Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасний любовний роман » Твоє ім'я, Ксандер Демір 📚 - Українською

Ксандер Демір - Твоє ім'я, Ксандер Демір

28
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Твоє ім'я" автора Ксандер Демір. Жанр книги: Сучасний любовний роман.
Книга «Твоє ім'я, Ксандер Демір» була написана автором - Ксандер Демір. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Твоє ім'я, Ксандер Демір" в соціальних мережах: 
Я — відомий режисер та автор світових бестселерів. У мене є все та навіть більше про, що можна мріяти. Проте, аби отримати це все: шану, статки та популярність, я втратив її.. Минуло вже понад десять років, а єдине, що досі надихає мене – ці смарагдові зірки у її очах. Вона — популярна співачка, на її піснях ростуть мільйони. А ще знедавна, вона знімається у фільмах.. сценарії яких, я писав саме для неї.. Хто б міг подумати, що майже через п’ятнадцять років, я випадково зустріну її на дні народжені свого найкращого друга? Але вже не одну.. Вона сказала забути її ім’я та почати жити. Однак, побачивши її, я вкотре його згадав. Хоча, якщо чесно, ніколи й не забував..

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 109
Перейти на сторінку:
Пролог

Адам Бітлер

— Адаме, ну чому ти такий злий? — роздратовано запитав Артем, підходячи до мене. — Хіба ти не щасливий нарешті вирватись зі свого будинку та відпочити?

— Щасливий, як кіт, — саркастично промовив я.

— Я розумію, — друг різко поклав свою долоню мені на плече та ледь чутно зітхнув. — Це все дорога. Ти тільки повернувся зі Штатів, а я вже покликав тебе до себе на вечірку.

— Це твій день народження, тому я мусив тут бути.

— Ну так, — засміявся. — Вперше за років п’ятнадцять?

Я похитав головою, закотивши очі.

— Я жартую, — штовхнув мене в плече і одразу кудись зник.

Я підняв голову, уважно оглядаючи приміщення. Артем завжди вирізнявся бездоганним смаком, і місце проведення його вечірки було яскравим тому підтвердженням. Зала вражала своєю елегантністю: стіни були вкриті витонченою сірою штукатуркою, яка гармонійно поєднувалася з елементами темного дерева. Цей контраст створював теплу та затишну атмосферу, одночасно випромінюючи стриману розкіш.

Мінімалістичний дизайн приміщення підкреслював кожну деталь, роблячи її важливою і неповторною. Великі панорамні вікна наповнювали залу природним світлом, яке м’яко розсіювалося по всьому простору, підкреслюючи його гармонійні пропорції. Меблі були підібрані з особливою ретельністю: лаконічні, але з вишуканими акцентами, вони виглядали так, наче зійшли зі сторінок дизайнерського журналу.

В центрі зали висіла розкішна люстра, що нагадувала сучасне мистецтво — її складні форми й блискучі поверхні привертали погляд і створювали атмосферу свята

Кожна дрібниця, кожен аксесуар — від витончених ваз з живими квітами до стильних світильників — був продуманим до найменших деталей. Артем дійсно знав, як створити місце, де кожен гість почувався б особливим.

А ще, Артем дійсно мав рацію щодо мене. Вперше за довгий час, я вирішив розвіятись не лише на звичних для мене форумах для письменників чи конференціях з питань кіноіндустрії. Цього разу я відвідав просто вечірку мого найкращого друга, який сьогодні святкує свій день народження. Це було неформальне зібрання, де ми могли розслабитися і просто насолоджуватися компанією один одного без професійних дискусій та обговорень.

Примітно, що я з подивом виявив тут багато знайомих облич. Більшість гостей були тими самими людьми, яких я звик бачити на різних офіційних заходах, форумах та конференціях. Було трохи дивно бачити їх у такій неформальній обстановці, де замість ділових костюмів вони були одягнені в повсякденний одяг, і замість серйозних розмов про роботу — легковажні бесіди та сміх.

Атмосфера була по-справжньому святковою. В повітрі витав аромат смачної їжі, який змішувався з приємним запахом парфумів гостей. З колонок лунала музика, що створювала гарний настрій і запрошувала до танців. Всі присутні виглядали розслабленими та щасливими, кожен із них отримував задоволення від цього вечора.

— Адам? — мене відірвав знайомий голос. — Адаме, не вірю своїм очам!

— Не думав, що побачу Вас тут, Даніелю!

Переді мною з’явився чоловік старших років. На скільки мені відомо, йому шістдесят, але його зовнішності та енергійності може позаздрити навіть шістнадцятирічний підліток.

Я вже добре знав Даніеля, адже давно співпрацюю з ним у кіноіндустрії. Він був надійним і надзвичайно креативним партнером. Завжди готовий запропонувати свіжі ідеї, Даніель вирізнявся не лише своїм талантом, а й своєю зовнішністю. Він завжди був одягнений у бездоганно білий одяг. Його костюми та сорочки виблискували чистотою, створюючи образ, що викликав повагу і захоплення.

Інколи я ловив себе на думці, що його зуби були навіть біліші, ніж усі його костюми та сорочки разом узяті. Це підкреслювало його особливу увагу до деталей і доглянутий вигляд. Даніель був тією людиною, яка завжди тримала планку високого стилю та професіоналізму, як у роботі, так і в повсякденному житті.

— Я Вас також здивований бачити, якщо чесно. Ви вирішили вирватись зі свого лігва та нарешті показатися в реальному житті?

— Ви перебільшуєте, — тяжко видихнув я, продовжуючи посміхатись. — Але так, нові книги самі себе не напишуть.

— Нові книги та сценарії до наших з Вами фільмів, друже!

— Саме так!

— Насправді, ми хоч і на дні народженні Артема, але я хотів би подякувати Вам. Ваші книги рвуть усі чарти. Люди тільки просять і просять продовження та щось нове, романтичне. А ще, — він різко підняв палець, наголошуючи. — А ще, я шалено вдячний, що Ви довірились саме мені режисерувати серіали та фільми за мотивами Ваших книг. Ми з Вами гарна команда, Адаме.

— Я також щасливий, що співпрацюю саме з Вами, Дане.

Я посміхнувся, поправляючи свої окуляри. Скільки гарних слів у секунду, я давно не чув. Я звик до такої уваги. Але ніби постійно відвикаю. І навіть попри те, що мої щоки завжди червоні, я все одно продовжую червоніти кожного разу, коли чую хоча б одне слово, що оцінює мою працю гідно.

— До речі, чи довго очікувати на якусь новинку? — його очі засяяли новими вогниками, які говорили одне: «Адаме, я хочу зняти за цим новий фільм!».

— Я працюю над новою книгою, так, — не думаючи, відповів я. — Проте, мені потрібно ще принаймні місяці два-три, аби її закінчити.

— Це супер! — вигукнув чоловік. — Восени почнемо думати щодо екранізації. Таке не можна пропустити, Адаме.

— Що не можна пропустити? — з азартом перепитав Артем, немов грім, з’явившись поруч з нами.

— Екранізацію нової книги Адама.

— Ох, — Артем посміхнувся, закотивши очі. — Знову ці романи, знову ці соплі.

— Припини, дурень, — штовхнув товариша.

— Чому усім так подобається ця любов?

— Запитай у своєї жінки, Артеме, яка охоче продюсує наші фільми, — засміявся Дан, кидаючи погляд у бік Нати.

— О та-ак, — погоджуючись, закивав той. — Ната постійно тільки про них говорить. Вона знайшла вже чотири нових сценарії, які хоче взяти у свої руки. У мене інколи виникає таке враження, що вона вас обожнює більше, аніж мої детективи, або навіть мене, шановні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твоє ім'я, Ксандер Демір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твоє ім'я, Ксандер Демір"