О. М. Мірошниченко - Науково-практичний коментар Земельного кодексу України

п. "г" ст. 8 ЗКУ передбачене також погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель обласними радами. Видається, що вимога такого погодження обмежує конституційні повноваження Верховної Ради України і тому є неконституційною.

Щодо затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель, див. також ст. 177 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "г". Даний пункт дублює положення п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, яка відносить до повноважень Верховної Ради України "встановлення і змін меж районів і міст". Детальніше щодо порядку здійснення даного повноваження див. ст.ст. 173-176 ЗКУ та коментар до них.

До пункту "г". У коментованому пункті продубльовані повноваження, передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 150 ЗКУ, щодо погодження Верховною Радою питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель. Щодо поняття особливо цінних земель див. ч. 1 ст. 150 ЗКУ та коментар до неї. Щодо порядку вилучення (викупу) земельних ділянок див. ст. 151 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "д". Чинне законодавство надає Верховній Раді України значний обсяг і інших повноважень у галузі земельних відносин, що не згадані у ст. 6 ЗКУ. Зокрема, ч. 1 ст. 129 ЗКУ передбачено право Верховної Ради України погоджувати продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам; ч.ч. 3 та 8 ст. 151 ЗКУ закріплює повноваження Верховної Ради України щодо погодження матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок; ч. 2 ст. 176 ЗКУ передбачає повноваження Верховної Ради України щодо затвердження форми та порядку видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення тощо.

Багато повноважень Верховної Ради України загального характеру можуть реалізуватися у сфері земельних правовідносин. Це зокрема, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (п. 4 ч. 1 ст. 85 Конституції України), розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (п. 11 ч. 1 ст. 85 Конституції України), здійснення контролю за діяльністю KM України (п. 13 ч. 1 ст. 85 Конституції України), затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України) тощо.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належить:

а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;

б) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;

в) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації в межах території Автономної Республіки Крим;

г) затвердження та участь у реалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;

(Пункт "т" статті 7 виключено на підставі Закону N509-VI від 16.09.2008)

д) координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі земельних відносин;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) координація здійснення контролю за використанням та охороною земель;

ж) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;

з) встановлення і зміна меж сіл, селищ;

и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Загальна характеристика. Відповідно до ст. 136 Конституції України, представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.

До пункту "а". Положення п. "а" коментованої статті передбачають, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим уповноважена розпоряджатися землями спільної власності територіальних громад. Слід зазначити, що на сьогодні дане положення залишається декларативним, оскільки в Україні поки що не існує не лише земель спільної власності територіальних громад, а і земель комунальної власності як таких, оскільки не відбулося розмежування земель державної власності на землі державної та комунальної власності (див. п.п. 10-12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них).

Положення про спільну власність територіальних громад передбачені ч. З ст. 86 ЗКУ (де, до речі, серед суб'єктів, що розпоряджаються землями спільної власності територіальних громад, Верховна Рада Автономної Республіки Крим не згадана). Зі змісту ст.ст. 86-89 ЗКУ випливає, що спільна власність територіальних громад може бути лише спільною частковою. Правові засади виникнення спільної часткової власності передбачені ст. 87 ЗКУ, а здійснення спільної часткової власності - ст. 88 ЗКУ.

До пункту "б". Положення п. "б", на наш погляд, мають декларативний характер. "Забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель" -скоріше завдання, ніж повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

До пункту "в". Даним пунктом передбачено погодження Верховною Радою Автономної Республіки Крим "загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації в межах території Автономної Республіки Крим". Аналогічно, п. "г" ст. 8 ЗКУ передбачене також погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель обласними радами (але не Київською та Севастопольською міськими радами - див. ст. 9 ЗКУ). Разом із тим, ст. 177 ЗКУ, спеціально присвячена загальнодержавним програмам використання та охорони земель, нічого не згадує про погодження обласними радами та Верховною Радою Автономної Республіки Крим загальнодержавних програм використання та охорони земель. Більш того, враховуючи, що ці програми затверджуються Верховною Радою України (п. 6 ч. 1 ст. 85 Конституції України), видається, що вимога погодження програм із радами обласного рівня та Верховною Радою Автономної Республіки Крим обмежує конституційні повноваження Верховної Ради України і є