О. М. Мірошниченко - Науково-практичний коментар Земельного кодексу України

Що стосуються згадки про участь у реалізації загальнодержавних програм використання та охорони земель, вона видається недоречною, оскільки, будучи затвердженими належним чином, програми у будь-якому випадку набувають обов'язковості для всіх суб'єктів, яким вони адресовані.

До пункту "г". Даний пункт передбачає повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо затвердження та участі у реалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель. Дане повноваження з необхідністю випливає із п. 11 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, яка надає Верховній Раді Автономної Республіки Крим повноваження щодо затвердження "за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим ... програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного і культурного розвитку; раціонального природо­користування, охорони навколишнього природного середовища відповідно до загальнодер­жавних програм ...".

У ст. 178 ЗКУ вживається термін "регіональні програми використання та охорони земель", і передбачено, що такі програми нарівні з обласними радами затверджує Верховна Рада Автономної Республіки Крим, а розробляє - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. З цього випливає, що "республіканські програми використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель" та "регіональні програми використання та охорони земель" - одне й те саме. Проте не можна не відзначити, що використання різних термінів для позначення одного й того самого явища є недоліком ЗКУ.

Поки що повноваженням, закріпленим у п. "г" ст. 7 ЗКУ, Верховна Рада Автономної Республіки Крим не скористалася.

До пунктів "д", "е", "є". Зміст повноважень із "координації діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі земельних відносин", "координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів", "координації здійснення контролю за використанням та охороною земель", які передбачені у відповідних пунктах, законом чітко не визначається. Враховуючи те, що між Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, місцевими органами земельних ресурсів та суб'єктами, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, відсутні відносини підпорядкування, вважаємо, що повноваження із "координації" не можуть мати зобов'язуючого характеру і передбачають лише налагодження взаємодії, інформаційного обміну, надання методичної допомоги тощо.

На наш погляд, "координацію" слід відрізняти від нормативно-правового регулювання, що може здійснюватися Верховною Радою Автономної Республіки Крим в межах її повноважень (див. коментар до п. "и" коментованої статті).

Щодо повноважень районних і міських рад у галузі земельних відносин див. ст.ст. 10 та 12 ЗКУ та коментарі до них.

Щодо системи органів земельних ресурсів див. ст. 15 ЗКУ та коментар до неї.

Підстави та порядок здійснення контролю за використанням та охороною земель див. у главі 32 "Контроль за використанням та охороною земель" ЗКУ та коментарі до вміщених у ній статей.

До пункту "ж". Положення п. "ж" ст. 7 ЗКУ, за яким "внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст" належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідає положенням ч. 1 ст. 174 ЗКУ (див. коментар).

До пункту "з". Положення п. "з" ст. 7 ЗКУ, за яким до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесено "встановлення і зміна меж сіл, селищ", кореспондує положенням ч. 2 ст. 174 ЗКУ (див. коментар).

До пункту "и". Конституція України (ч. 1 ст. 137) визначає коло питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання, і практично усі з них прямо чи опосередковано пов'язані із земельними відносинами. Це, зокрема, питання сільського господарства і лісів, меліорації і кар'єрів, містобудування і житлового господарства, історико-культурних заповідників, транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів, мисливства, рибальства, санітарної і лікарняної служб.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначаються, окрім Конституції України, насамперед Конституцією Автономної Республіки Крим, затвердженою ЗУ "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23.12.1998. Конституція Автономної Республіки Крим також закріплює за Верховною Радою Республіки цілу низку повноважень, що безпосередньо або опосередковано стосуються земельних відносин (див. ч. 2 ст. 26).

До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить:

а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;

(Пункт "б" статті 8 виключено на підставі Закону № 509-VI від 16.09.2008)

в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;

г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території;

ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;

д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

е) організація землеустрою;

є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;

ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ;

з) вирішення земельних спорів;

и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Загальна характеристика. Згідно із ч. 4 ст. 140 Конституції України, обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно із п. 21 ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.

До пункту "а". Положення п. "а" коментованої статті передбачають, що обласні ради уповноважені розпоряджатися землями спільної власності територіальних громад (ч. 5 ст. 83 ЗКУ). Слід зазначити, що на сьогодні дане положення залишається декларативним, оскільки