Pyata ranku - Світ його очима, Pyata ranku

Розділ 6. Звичайна людина

[…група екстремістів влаштувала акт вандалізму біля будівлі парламенту…]

Голос знайомої ведучої зустрів Дамі, щойно він зайшов на кухню. Сьогодні субота. Цього разу у тата з мамою вихідний, тому сімʼя зібралась на сніданок пізніше, ніж зазвичай.

Травень швидко промайнув поступаючись місцем червневі. Дамі так і не дізнався: продовжилась та бійка за територію, на дитячому майданчику, чи ні. Відтоді минуло два тижні чи близько того. І вони з Олегом не знаходили час на настільки далекі прогулянки. Обмежуючись домівкою та знайомими вулицями поруч.

Наступний тиждень припадає на семестрові контрольні, після яких Дамі закінчить молодшу школу і перейде до середньої. Олег вже давно готується, як в принципі й він сам. Останнім часом вони частенько збиралися разом, не лише щоб виконати домашні завдання, але і задля підготовки до фінальної битви.

Точніше, Дамі то хотів одразу почати гратися, після всієї виконанної домашки, але Олег виривав цю ідею з корінням. Хлопчик одразу діставав збірники з завданнями та приймався вирішувати ті.

У подібні миті Дамі не лишалося нічого іншого, окрім як приєднатися до друга, в надії, що по завершенню – вони таки зіграють кілька раундів. Благо, Олег все-таки мав милість влаштовувати перерви, під час навчання. Через що дитяче серце не могло не радіти. Дамі за секунду відкладав всі зошити й вмикав будь-яку гру на своїй приставці.

Час перерви завжди здавався надто коротким. Ніби минуло не пів години, а всього пів хвилини. Але навіть цього виявилось достатньо, аби розслабити мозок, перед черговим раундом навчання.

Скоріш за все, сьогодні та завтра, Олег теж безперервно просидить за підручниками. Як ніяк, а перші контрольні вже в понеділок. Розуміючи це – Дамі навіть подумки не планував відривати друга, бо не дай Боже, ще і його самого змусять всі ці два дні розв'язувати задачі. Це ж втратити глузд можна!

Іншими словами: ближні два дні, квартира родини Олега – під забороною, і Дамі туди ні ногою! Хоча його матуся навпаки радила скласти компанію другу за навчанням. Їй вочевидь подобалось, як Олег позитивно впливав на оцінки її сина. Але побачивши скривлене лице того, вона вирішила не наполягати й закрила тему, продовжуючи насолоджуватися сніданком.

Коли Дамі допомагав матері прибирати зі столу, жінка раптово дещо згадала.

— Сонечко моє, я геть забула купити черешні для сьогоднішнього пирога!

Дамі різко повернув голову до матері, коли почув ці слова. Насправді він чекав цих вихідних саме через обіцянку матусі приготувати домашній пиріг! Не те щоб ласощі з магазинів йому не подобались… Але нічого не зрівняється з домашніми десертами його матусі! Це шедеври!

Жінка продовжила говорити, паралельно розмірковуючи:

— Та і полуниця не завадить… Можна буде завтра приготувати чизкейк або ж…

— Ні слова більше! Збираємось на ринок! — Схвильовано вигукнув Дамі, наче від цього залежало його життя.

Жінка засміялася і погладила сина по голові.

— Тоді біжи перевдягайся. Я тут закінчу і ми підемо.

— Так точно!

Дамі став по стійкі рівно, пародіюючи солдата з фільму, який він нещодавно подивився. Віддав честь і швидко побіг до своєї кімнати.

 

На велике щастя, вони завершили свої покупки до обіду, бо покинули будинок ще вранці. Інакше Дамі не знав, як би витримав цю подорож під пекельним сонцем. А припікало сьогодні добряче. Навіть зараз повітря вражало своїм жаром попри те, що сонце ще не досягло свого апогею.

Тінь, біля будинків, стала його порятунком. Він ледь перебирав ногами й мріяв, як падає в обійми чогось прохолодного. Навіть не помітив, як матуся взяла з його рук торбинку. А коли таки прийшов у себе, через несподіване відчуття легкості, то побачив протягнуту банкноту у жіночій руці.

— Ми вже біля дому, тож далі я сама донесу. А ти поки можеш купити собі морозиво і погуляти у дворі, якщо бажаєш.

Хлопчик з благословенням в очах прийняв банкноту з жіночих рук. Його матуся посміхнулась та погладила сина по голові.

— Тільки не затримуйся надовго. Обід о другій дня.

Почувши настанову, Дамі одразу ж глянув на час у своєму смартфоні. В нього лишалось ще близько двох годин, тому він міг не квапитись.

Як справжній слухняний хлопчик він кивнув та мило посміхнувся.

— Дякую, мамо! Я прийду вчасно!

Жінка задоволено промиготіла і направилась у бік їх дому. Тим часом її син пішов іншим маршрутом. Неподалік від них як раз знаходився магазинчик «біля дому».

Лише потрапивши всередину – Дамі відчув полегшення від комфортної температури, що дарував кондиціонер. Неквапливими кроками він підійшов до прилавка з морозивом і обрав білосніжний пломбір.

Покинувши магазин, він почав поїдати смакоту у своїх руках, через що життя вже не здавалося таким складним, як кілька хвилин тому.

Погляд торкнувся білого морозива, котре нагадувало сніг зимою. Навіть через цю незначну асоціацію йому стало прохолодніше, і на обличчі зʼявилась задоволена посмішка по самі вуха.

— Таке смачне?

Хлопчик застиг, після чого одразу підняв голову у бік голосу. Це виявився пан Гнат. Чоловік йшов за ним з торбинкою у руках, вочевидь теж повертаючись після покупок.

Останнім часом вони часто зустрічалися біля дому. Не те щоб це дивно. Сусіди, як ніяк. Проте раніше Дамі здавалося, що вони взагалі не бачаться. А тут на тобі, що не день, то зустріч.

— Дуже! Особливо в таку спеку! — Енергійним голосом відповів Дамі.

— Охохо. Розумію, розумію. — Пан Гнат посміхнувся. — Літо тільки-но розпочалося, а вже так палить.

Чоловік порівнявся з Дамі, тому далі вони йшли разом, у бік дому.

— Сьогодні ти без Олега? — Чоловік почав оглядатися по сторонах.

— Мгм. — Дамі лизнув морозиво. — Він готується до контрольних перед випуском.

— Ооо. Який молодець! Я чув від його бабусі, що Олег відмінник.

Дамі задоволено кивнув, наче це його хвалять.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍