Аніта Русанова - Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прокинувшись, я вже мав передчуття що цей день буде просто чудовим. Після вранішніх процедур я пішов на кухню за порцією кави, я полюбляю лате з кокосовим сиропом, може здатися що цей напій лише для дівчаток, але ні, хлопчики також таке полюбляють.
Їхавши в ресторан, я отримав повідомлення від Марусі: «Ми вже на місці. Чекаємо.». Чим ближче була зустріч, тим більше мені здавалось, що ця зустріч буде дуже приємною.
Зайшовши в ресторан, я одразу помітив Машу за одним столиком з рудоволосою дівчиною. Щось у грудях приємно кольнуло, та я не одразу зрозумів чому.
Підійшовши, я вловив той ніжний аромат ванілі, але не придав цьому значної уваги. Маша встала привіталася зі мною і обійняла. Коли я повернувся, то побачив її – Софію, яка здивовано на мене дивилася, своїми небесного кольору очима, я також від несподіванки мало рота не відкрив, та наш зоровий контакт перервала Маша.
- Рост, знайомся, це наш дизайнер – Софія, - сказала Маша, - а це Білозерський Ростислав Євгенович – власник майбутньої кав’ярні.
Я подав їй руку для привітання, вона ж у відповідь легенько її потиснула.
- Приємно познайомитися. – Вимовив я із радісною посмішкою на обличчі.
- Взаємно. – Сказала Софія.
- Зараз Соня покаже тобі свої ескізи, відразу скажу, що обрати буде важко, адже вони усі чудові. – Сказала Маша до мене.
Я досить довго переглядав ескізи, періодично з посмішкою поглядаючи на неї. Раптом Маші хтось зателефонував і вона сказала що вже мусить бігти. Попрощавшись із нами, Маша пішла. Залишились лише ми вдвох.
- Значить це ти дизайнер? – Запитав я її.
- Так. – Стримано відповіла мені Софія.
- Не очікувано! Але я радий, що ми зможемо частіше бачитись. А чому ти втекла того ранку, навіть не дочекавшись мого пробудження?
- Вибачте, це була помилка!
- О, то ми вже на ви? – Запитав я, дивуючись різкій зміні подій.
- Так, ви - мій бос, я - ваша підлегла, давайте не будемо переходити за робочі межі!
- Здається ми їх перейшли ще два дні тому. – З посмішкою відповів я.
- Тоді я не знала що саме ви – мій бос. Взагалі, я вже маю бігти, у мене завтра важливий захід, тому треба готуватись Якщо хочете, я можу залишити вам ескізи для роздумів.
- Добре, я тобі зателефоную і повідомлю про своє рішення!
- Чудово. До побачення!
- Бувай, Софіє.
Я був приємно здивований, що саме Софія дизайнер моєї кав’ярні. Вона не хоче псувати робочі стосунки, проте запізно. Соня мені подобається і вона це помітила. Я не збираюся просто бути її начальником, я хочу бути більше, ніж просто бос.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.
