Аніта Русанова - Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступні два дні пройшли дуже швидко. Весь цей час я працювала над ескізами, а по вечорах ми збиралися з дівчатами у ресторані, за дружніми посиденьками. Починали підбирати Алі весільну сукню в каталогах і шукали ресторани для святкування.
Вже сьогодні я маю познайомитись з босом, який приїде до кав’ярні, цікаво хто він.
Після сніданку з сестрою, я пішла збиратись. Сьогодні я обрала білу коротеньку сукню зі спущеними плечима, зробила легкий макіяж, одягнула іміджеві окуляри, волосся зав’язала в неохайний пучок та взула білі кросівки. Виглядала я дуже гарно.
Весь ранок я сиділа і допрацьовувала ескізи, аби вже сьогодні показати їх власникові. Ближче до обідньої перерви мені зателефонувала Марія:
- Доброго дня! Софіє, бос хотів би познайомитися з вами, тож він запрошує нас у ресторан, неподалік кав’ярні. – Сказала Марія.
- Доброго дня! Чудово, я згодна. О котрій я маю бути на місці? – Запитала я у дівчини.
- Якщо можна, то через п'ятнадцять хвилин. – Відповіла мені вона.
- Добре, буду через п'ятнадцять хвилин.
Після дзвінка Марії я почала збиратись, склала всі свої ескізи у папку і пішла на зустріч.
Через п'ятнадцять хвилин я вже була у ресторані, побачивши Марію попрямувала до неї.
- Доброго дня, Софіє!
- Доброго!
- Ти не проти, якщо ми перейдемо на «ти»?
- О, ні звісно. Так навіть зручніше!
- Я теж так подумала, бо все ж я не настільки старша за тебе.
- Ти взагалі виглядаєш дуже молодо і гарно!
- О, дякую, ти теж доволі приваблива дівчина, босові ти точно сподобаєшся.
- До речі, де він?
- Він буде через півгодини, я просто захотіла поспілкуватись з тобою, тому попросила тебе прийти раніше, ну і заодно подивитись ескізи, можна?
- Так, звісно, тримай.
- Дякую.
Маша близько п’ятнадцяти хвилин роздивлялась мої ескізи. За виразом її обличчя я зрозуміла, що їй подобаються мої роботи.
- А чому в різних стилях?
- Це щоб бос обрав той, який йому найбільше сподобається.
- Це ти добре придумала, але я впевнена, що йому все сподобається, тому обирати доведеться все ж тобі.
Я не стала нічого відповідати Маші, просто лишень посміхнулась, а вона продовжувала вдивлятись в кожен ескіз. Раптом ззаду хтось підійшов і привітався, Маша підвелась і обійнялась із чоловіком, його голос мені здався знайомим. Я теж вирішила піднятись зі стільця, проте коли чоловік повернувся я ледве не впала назад.
Переді мною стояв Рост, власною персоною. Від здивування у мене ледь очі не полізли на лоба, та схоже він теж не очікував мене тут побачити. Хвилинну тишу перервала Маша.
- Рост, знайомся, це наш дизайнер – Софія, - сказала Маша, - а це Білозерський Ростислав Євгенович – власник майбутньої кав’ярні.
Рост подав мені руку для привітання, я ж у відповідь її потиснула.
- Приємно познайомитися. – Промовив Рост із посмішкою на обличчі.
- Взаємно. – Змогла видавити з себе я.
- Зараз Соня покаже тобі свої ескізи, відразу скажу, що обрати буде важко, адже вони усі чудові. – Сказала Маша до Роста.
Схоже що вони були досить близько знайомі, судячи з того як вони зверталися один до одного по імені і на «ти». Цікаво, як довго вони знають один одного?
Рост досить довго переглядав ескізи, періодично з посмішкою поглядаючи на мене. Раптом Маші хтось зателефонував і вона сказала що вже мусить бігти. Попрощавшись із нами, Маша пішла. Залишились лише ми вдвох.
- Значить це ти дизайнер? – Запитав мене Рост.
- Так. – Стримано відповіла йому.
- Не очікувано! Але я радий, що ми зможемо частіше бачитись, - сказав хлопець і додав, - а чому ти втекла того ранку, навіть не дочекавшись мого пробудження? – Запитав Рост.
- Вибачте, це була помилка! – Я не знала чому я так сказала, але вигадувати щось інше не стала.
- О, то ми вже на ви? – Запитав у мене Рост.
- Так, ви - мій бос, я - ваша підлегла, давайте не будемо переходити за робочі межі!
- Здається ми їх перейшли ще два дні тому. – З посмішкою відповів чоловік.
- Тоді я не знала що саме ви – мій бос. Взагалі, я вже маю бігти, у мене завтра важливий захід, тому треба готуватись Якщо хочете, я можу залишити вам ескізи для роздумів. – Сказала я.
- Добре, я тобі зателефоную і повідомлю про своє рішення!
- Чудово. До побачення! – Випалила я, швиденько направляючись до виходу.
- Бувай, Софіє.
Я була готова побачити кого завгодно, але що моїм босом виявиться Рост, я аж ніяк не очікувала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.
