astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Ні, Помпонія, - заперечно похитав головою Курт. – Я не можу цього зробити. Це – твої гроші. Через той камінь ти ризикувала власними життям та здоров’ям… Я бачив як тобі було зле, коли він висів у тебе на шиї… Мої ж проблеми – це лише моя особиста справа, яка тебе зовсім не стосується.

- Курт, якщо ти не хочеш узяти ці гроші просто так, тоді прийми їх у якості позики. Повернеш її тоді, коли зможеш. Я не вимагатиму від тебе неможливого, хоча б тому, що я – забезпечена людина.

- А якщо з певної причини твоя родина раптом збанкротує, а власник турбази таки вижене тебе з роботи? – запитав Курт і важко зітхнув. – Що тоді робитимеш?

- Він не вижене мене. На справді, він задоволений моєю роботою настільки, що передав мені частку свого бізнесу, яким володіє на Луні-202, у якості повернення боргу моїй родині. Звісно, він міг повернути заборговане моєму батькові готівкою, а натомість вирішив зробити мене партнеркою по бізнесу. Тож, зараз я займаюся його розширенням.

- Тому, тим більше тобі знадобляться для цього кошти і винагорода, яку ти отримала від власниці коштовності, стане тобі у нагоді.

- Але ж життя твого молодшого брата – важливіше. Якщо, бодай частково вони зможуть допомогти справжнім компетентним лікарям продовжити йому життя, то моя допомога буде немарною. Я прошу тебе, візьми гроші і не хвилюйся через мій бізнес. Я хоч і маю цілу купу власних проблем та недоліків, але при цьому іноді вмію працювати мізками, тому завжди зможу заробити собі на прожиття і викрутитися з будь-якої скрутної ситуації. Можливо, я – така ж сама хтива хвойда, як і моя мати, але не ледача дармоїдка, як багато хто вважає. Тож, у будь-якому випадку, я не пропаду.

- Я радий це чути, - промовив Курт і пильно глянув білявці у вічі. – Але, все одно, я не візьму у тебе жодного міжгалактичного сата. І справа тут зовсім не у моїй гордині чи іще чомусь подібному…

- Тоді у чому?! – почала гніватися Пона на незговірливість Курта.

- У тому, що я маю нарешті прийняти дійсність такою, яка вона є. Так, ти мала рацію, я довірився шахраям, але справа і не у цьому… Просто є речі, які ми не можемо контролювати чи змінити попри будь-які погані обставини чи власне бажання. Так вже сталося, що доля виявилася жорстокою до Крістіана і я не можу її змінити, як і свою власну. Я ж можу лише докласти певних зусиль, щоб щось у ній покращити, але уникнути неминучого, яке заплановане Всесвітом, на жаль, нам обом не оминути. У даній ситуації я зробив усе, що міг, тому тепер змушений змиритися з усім і покластися на ту саму долю та продовжувати жити далі.

- Невже тобі не шкода власних батьків? Навіть, якщо твій брат загине, то їм доведеться сплачувати борги, опікуватися похоронами сина та відвідувати судові засідання.

- Шкода, але це – не привід, щоб продовжувати лізти у нові борги. Помпонія, я – не такий безпорадний, як ти думаєш. Ти не повіриш, але я теж здатний заробляти гроші і вже зробив усе можливе, щоб у моєї родини не було боргів, а добровільні пожертви ті небайдужі, які вирішили допомогти Крістіану, не проситимуть повернути їм їх назад.

- Тоді, вважай, що я теж хочу зробити добровільну пожертву.

- Ні, Помпонія, усе це потрібно закінчувати хоча б тому, що я вже сам втомився катувати себе почуттям провини. Зрештою, мій брат знав, що далекі космічні дослідницькі експедиції завжди супроводжуються певними проблемами та несподіванками і не виключений ризик отримати під час них якесь невідоме захворювання, проти якого у людського організму немає імунітету, але, все одно, він обрав науку і таки вирушив у ту подорож з групою таких як сам – студентів-дослідників. То був його вибір. Тож, зараз я можу лише поважати це і надіятися на те, що він колись одужає… Але й від смерті ніхто з нас не застрахований. На жаль, усі люди – смертні, навіть якщо деякі з них володіють надможливостями та великими статками. І, якщо говорити відверто, то, на відміну від мене, Крістіан зміг прийняти свою долю і був готовий до смерті.

- Курт, що ти таке говориш?! Як можна бути готовим до смерті?!

- Ти справді хочеш це знати? – запитанням на запитання відповів Курт і на його обличчі з’явилася сумна посмішка.

- Вибач, можливо, у твоїх очах я виглядаю тупою блондинкою, але я цього ніколи не збагну! Що ти таке говориш?! Ти – псих?!

- Можна і так вважати, - спокійно промовив Курт. – Але, якщо справді хочеш дізнатися, як це – бути готовим до смерті, тоді завтра сідай замість мене на гравітрак і стартуй у фінальній гонці. Кожен виліт, навіть тренувальний, це – потенційна загибель. Я щодня ризикую життям та граю зі смертю разом з тисячами, а то й мільйонами таких самих «психів» як сам, тому мені не звикати. Я неодноразово бачив, як гинули пілоти-гонщики на треку під час змагань, а іноді і сам ледь не розпрощався з життям, але ті відчуття, які я отримував під час кожної шаленої гонки – були просто неймовірні і заради цього я не боюся померти. Смерть – це лише невідворотна мить і я готовий прийняти її, як частину буття. Тому, так… я – псих, що збочений на адреналіні, чорт забирай, і не тобі мене засуджувати за це. Постійний ризик – це моє життя та мій вибір, через який я більше не збираюся почуватися винним. Я ж не підтримую твій спосіб життя, але і на засуджую тебе через нього, то ж і ти не розповідай мені, що робити і яким потрібно бути.

- Тоді навіщо ти допомагав мені?

- Тому, що співчував тобі, - відповів Курт.

- Лише тому? Невже, окрім співчуття, ти нічого не відчуваєш до мене?

Невже ти хочеш сказати, що ліг зі мною у ліжко лише через співчуття?!

- Я не говорив тобі цього. Ймовірно, ти чомусь сама так вирішила. Якщо ми – люди з «різних світів», це іще не означає того, що я не можу співчувати чи кохати тебе. Навряд чи такі як ми колись зможуть стати парою, але я не виключаю почуттів. Інша справа – обставини. Ти – аристократка, безтурботна довгонога білявка, яка звикла до розкішного життя та відповідної публіки, а я – псих збочений на ризику та швидкості, який живе лише миттю та амбіціями, але при цьому маю досить непримітну зовнішність і полюбляю компанію звичайних людей. Сама бачиш, що ми різні, наче день та ніч, тому у нас нічого не вийде.