astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Я зрозуміла тебе, - промовила королева і зітхнула. Потім вона хитро прищурилася і запитала: - Невже ти зовсім не хочеш добряче помститися негідниці за те, що вона своїми паскудними «вибриками» псувала тобі життя досить довгий час?

- Ні, оскільки це не сприятиме розвитку мого бізнесу, зростанню прибутків та злагодженій роботі. Як-не-як, а особиста неприязнь та з’ясування стосунків мають залишатися поза роботою, інакше, це лише шкодитиме розвитку справи та злагодженій взаємодії працівників у колективі. Та й, зрештою, я не люблю з’ясовувати стосунки з недоброзичливцями занадто довго. Мамуна, звісно, не подарунок, але при цьому вона досить розумна, вправна і швидко навчається, а з внутрішніми конфліктами при бажанні завжди можна упоратися. Тож, гадаю, що Закеріас Семакі не помилився, коли вирішив узяти її на роботу. Якщо зі мною вона не надто хотіла ладнати, але з іншими працівниками у неї завжди були гарні стосунки. Ми можемо недолюблювати одна одну, але тепер ми обидві розуміємо, що під час роботи нам краще взаємодіяти.

- Мудре рішення, хоч я впевнена у тому, що тобі було нелегко прийняти його…

- Так, але зараз я не хочу згадувати про Мамуну та усі ті неприємності, яких вона завдала мені. Зараз я маю зустрітися з Куртом Метьюзом і зробити усе можливе, щоб він не відмовився від запропонованих мною грошей на лікування його молодшого брата. Хоч надії на його порятунок майже немає, але він відчайдушно продовжує вірити у його існування.

- Гаразд, тоді я не затримуватиму тебе, - промовила королева Тамаріс.

Потім вона попрощалася з Поною і пішла до ресторану, тому що після перегляду трансляції космічних перегонів у неї сильно розгулявся апетит. Оскільки у білявки більше не було ніяких термінових справ, то за півгодини вона також покинула офіс і подалася до гуртожитку. Як тільки вона опинилася у кімнаті, то відразу ж переодягнулася у більш зручний одяг, а не у той, який пропонувала їй одягнути королева.

Вона розуміла, що з розмова з Куртом буде серйозною, тому відверте вбрання ніяк не могло посприяти їй дійти згоди під час зустрічі з ним. А ще, вона знала, що йому не подобаються вульгарні дівчата. Взагалі, Пона зрозуміла це іще під час першої зустрічі з ним і тепер їй навіть було соромно згадувати про усі ті неприємні речі, які вже встигла наговорити йому та свою безсоромну поведінку.

Щоб остаточно не зіпсувати собі настрій та не втратити рішучість, вона швидко рушила до майстерні Тутмоса. Коли вона опинилася у ній, то там її зустрів молодий технік Даміано і дозволив узяти один з вільних технічних глайдерів. На щастя, таких виявилося багато, тому що півфінальні змагання на малому гоночному треку вже завершилися і усіх глядачів, які знаходилися біля велетенських панорамних ілюмінаторів, встигли повернути з оглядових майданчиків на турбазу.

З допомогою автоматичного пошуку вмонтованого у панель приладів навігатора Пона швидко дісталася до котеджного містечка, де мешкали усі члени команди «BLACK ARMADA», їхні тренери, увесь технічний та інший обслуговуючий персонал. Але, після прибуття до місця призначення, їй довелося перейматися через інше.

Як виявилося, ця туристична база пильно охоронялася, оскільки у одному з котеджів мешкала особа високого аристократичного походження – граф Віктор ікт Раук, вірний підданий короля планети Румона, відомий бізнесмен та власник команди пілотів-гонщиків.

Він або тренери команди, з метою піклування про безпеку, стан фізичного та психічного здоров’я пілотів-гонщиків, могли не дозволити їй та будь-кому з інших сторонніх осіб зустрітися ними. Але, на щастя, усі побоювання білявки стосовно цього виявилися марними. Як тільки вона повідомила одному з охоронців про мету свого прибуття та попросила дозволу у графа і тренерів зустрітися з Куртом Метьюзом, не минуло і кількох хвилин, як він опинився перед нею.

Він виглядав втомленим, але не виснаженим та стурбованим. На його обличчі був спокій, а приємна посмішка свідчила про те, що він радий був бачити її.

- Я вже знаю, що ти прийматимеш участь у фінальній гонці у змаганні на космічних болідах, - замість привітання промовила Пона.

- Так, за кілька днів. Завтра відбудеться фінальна гонка на гравітраках, післязавтра – на космічних глайдерах і лише згодом – на болідах… - промовив Курт, пильно дивлячись білявці у вічі. Тепер вона виглядала не такою зухвалою, як колись. – Помпонія, чому ти тут?

- Гаразд, я скажу тобі… - У голосі Пони було відчутне вагання. – Гадаю, що мені краще відразу перейти до справи… оскільки не думаю, що ти повіриш у те, що я прибула сюди лише задля того, щоб привітати тебе з здобуттям права участі у фіналі. Просто, я маю дещо для тебе…

- Що саме? – запитав Курт і дещо насторожився. Він добре пам’ятав, які зазвичай «сюрпризи» приносила з собою нерозважлива білявка.

- Те, що ти хотів, - відповіла вона і мило посміхнулась.

- Помпонія, якщо говорити відверто, то я вже й не пригадаю чого хотів… від тебе… - промовив Курт, намагаючись пригадати бодай одну з розмов з білявкою.

- Я можу позичити тобі велику суму грошей на лікування брата. Ти не повіриш, але вона зараз у мене є.

- Ти що, банк пограбувала? – запитав Курт, продовжуючи підозріло дивитися Поні у вічі.

- Ні, отримала у якості винагороди від власниці бадуляра, який раніше поцупила у квартирі контрабандистів.

- Зрозуміло, - виразно кивнув головою Курт. – Я радий, що власниця коштовності не поскаржилася у поліцію і для тебе усе завершилося добре. Сподіваюся, що ти розумно скористаєшся отриманою від неї винагородою і більше не шукатимеш пригод на власну голову і не створюватимеш проблем іншим.

- Ну, як раз задля цього я і прибула сюди і хочу обговорити це з тобою.

- Навіщо? – не зрозумів білявку Курт.

- Я хочу віддати ці гроші тобі у якості фінансової допомоги. Навіть, якщо Крістіану вже не можна буде допомогти, то ти зможеш скористатися цими коштами для сплати боргів та подолання складної фінансової ситуації, у якій, через важку хворобу твого брата, опинилася уся твоя родина. Я дуже хочу, щоб ти узяв ці гроші… Можливо, це хоч трохи заспокоїть тебе…