astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- А ти вже не такий і рішучий, Курт Метьюз, - промовила Пона і хитро прищурилася. – Якщо почуття обох – взаємні і сильні, то для того, щоб мати стосунки, вони не скаржаться на перепони, а шукають можливість задля того, щоб бути разом. Тож, якщо ти не хочеш брати у мене гроші, то й нехай, але просто так я звідси не піду.

- Невже знову хочеш, щоб я переспав з тобою? – запитав Курт і уїдливо посміхнувся, адже не розумів, яку іще причину має білявка, щоб просто так не йти від нього.

- Не лести собі, - так само, з уїдливою посмішкою на устах, відповіла білявка.

- Невже тоді, у складському приміщенні, було усе так погано?

- Ні, але могло бути краще. Я не хочу, щоб ти займався зі мною сексом лише з співчуття. Я хочу побачити пристрасть у твоїх очах, тому більше не хочу спонтанного сексу з тобою у вигляді милостивого «подаяння». Якщо ти не почуватимешся гідним такої дівчини як я, то усе своє життя будеш трахатися з такими собі «сіренькими мишками», як якісь там Моллі чи Венді, які згодні на все за дрібні подарунки чи смачну вечерю у дорогому ресторані або з збудженими фанатками, які сприйматимуть секс з тобою, як черговий трофей на своїй «полиці» життєвих досягнень чи своєрідний «автограф» від чемпіона, яким можна буде похизуватися перед подружками. І, на жаль, жодна з них не прийме тебе таким, який ти є.

- А ти, значить, приймеш?

- А чом би і ні? – запитанням на уїдливе запитання відповіла Пона і мило посміхнулась. – Але до ліжка тебе не тягнутиму. Якщо ти – не нерішучий та переляканий тюхтій, то сам мене до нього зможеш затягнути.

Наступної миті Курт відчув злість, адже слова зухвалої білявки таки зачепили його за живе, тому він різко підійшов до неї упритул і обійняв за шию. Так само різко він нахилив її голову і притиснувшись до неї усім тілом, пристрасно поцілував її у губи. Пона відповіла на його поцілунок так само пристрасно, але після цього Курт припинив обіймати її, а потім різко відштовхнув від себе.

Коли ж вона глянула йому у вічі, то побачила ту саму сильну пристрасть і чекала, що він знову обійме її і поцілує, але натомість він грубо промовив лише три слова:

- Пішла геть звідси!

- Ну гаразд, - промовила вона і хитро-мило вишкірилась. – Зараз це буде доречно, але, як я вже говорила тобі, просто так я звідси не піду. Судячи з того, що ти вирішив приєднатися до непопулярної команди аутсайдерів, я сумніваюся, що у тебе є агент. Можливо, як пілот-гонщик – ти просто бог, а ось у звичайному житті – не надто пристосований та сміливий, а я – зухвала і непогано розуміюся у бізнесі, тому можу запропонувати тобі свої послуги у якості агента. Якщо колись забажаєш змінити свою теперішню команду на більш перспективну та отримувати більший дохід і відсоток з рекламних контрактів, я зможу усе це влаштувати. Тож, вгамуйся і подумай над моєю пропозицією, - промовила Пона, дістаючи з кишені шубки свою візитку. Потім вона поклала її до кишені куртки Курта і швидко чкурнула до свого глайдера.

Вона відлетіла так швидко, що Курт навіть не встиг отямитися. Він взагалі не думав, що коли-небудь, бодай іще раз у житті, зможе побачитися з нею, а сьогодні вона сама прийшла до нього мила та твереза і від її пихи не залишилося і сліду. Так, її слова були зухвалими і навіть подекуди неприємними та у чомусь вона таки мала рацію.

- Так, ти – не така простушка, як Моллі чи Венді, але я гідний того, щоб мене кохала така дівчина, як ти, адже я справді нічим не гірший від тих пихатих аристократів, з яких мало не кожен вважає себе «пупом» Всесвіту. Я зроблю усе, щоб ти це нарешті зрозуміла, але спершу я маю довести це сам собі. Тож, зараз маю добре відпочити, щоб завтра перемогти. Та й справа тепер зовсім не у грошах… Я завжди хотів стати чемпіоном і я ним буду. Сподіваюся, що у графа Віктора ікт Раука та його брата усе вийде і Крістіан не лише виживе, а й зможе побачити фінал змагань і буде пишатися мною. Чорт забирай, я завжди хотів цієї перемоги, тому зараз нехай клята білявка йде до біса… - тихо промовив Курт, стискаючи у долоні візитку Пони.

Як тільки глайдер з нею на борту зник з його поля зору, він рушив назад до приміщення, яке знаходилося під котеджем і де мешкали пілоти-гонщики та обслуговуючий персонал. Більшість з них вже пішли спати, тож у невеликій загальній залі, яка була призначена для відпочинку, він застав лише капітана команди та молодого барона Альсеса ікт Рогнея. Перший надто емоційно давав вказівки другому. Той з байдужим виразом обличчя слухав їх, що свідчило про його занадто високу думку про себе та вперте небажання слухати чиїсь важливі настанови.

Розлючений Райнхарт Ханке розумів, що його слова аж ніяк не впливають на зухвалого барона-шибайголову, тому на останок він лише гнівно викрикнув:

- Якщо післязавтра раптом когось відправиш на той світ, то таки позбудешся місця у команді і полетиш на Румону! Більше я не заступатимусь за тебе перед тренерами!

- Теж мені, милостивий «благодійник» знайшовся… - спокійно промовив Альсес і позіхнув. Іди спати, а я і без твоїх клятих вказівок добре знаю, що та як мені треба робити.

Після цього капітан, наче ошпарений, вибіг з зали відпочинку, а барон-шибайголова розлігся на дивані. Потім він дістав з кишені куртки невелику металеву фляжку і відразу відкрутив її кришку. Виразно глянувши на Курта, який щойно опинився поряд з ним, він простягнув йому її і запитав:

- Будеш?

- Що це таке? – запитав Курт, підозріло дивлячись на блискучу фляжку у руці молодого барона.

- Бренді, - коротко і без жодного натяку на хвилювання, відповів той.

- Ні, дякую.

- Ну, як знаєш… І, ти навіть не будеш мені «читати лекцію» на тему шкідливості вживання алкоголю та не сумісності його та спорту?

- Ні, не буду, - відповів спокійно Курт на уїдливе запитання зухвалого та неслухняного товариша по команді. – Вживання алкоголю після тренування – це твоя особиста справа, яка мене не стосується. Ти маєш право робити з своїми вільним часом та життям усе, що хочеш. До того ж, завтра ти не стартуєш.