Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- Навряд чи хтось зважиться на такий розіграш, який загрожує міжпланетним конфліктом. У мене є дані, що Енн дійсно знаходиться на Химері. Адже це офіційне повідомлення, отримане з резиденції імператора Химера? - підняв брови генерал, ховаючи в очах посмішку.

- Так, це повідомлення нам надіслали химери!

- І що ви накажете, кронгенерале?

- Ви ж чудово розумієте, Пруст, що проігнорувати запрошення химер – це означає кинути їм виклик! А ми й так з ними ніс до носа утримуємо кордони, одна дрібна сутичка і зіткнення не уникнути! Тому вам потрібно вирушати на Химер разом з операторами і патрульними, але ви так само повинні розуміти, що раніше ще жодній дипломатичній імперській комісії химери не дозволяли приземлитися на своїй планеті, ви будете першими, кого з імперців, вони офіційно запросили. А це вже величезна відповідальність! Вам потрібно підготуватися та проінструктувати людей! Негайно впритул займіться цим! – розчервонілий командувач невизначено замахав руками, на абсолютно спокійного та врівноваженого Самуеля Пруста, який вже уявляв, як він потішить хлопців із підрозділу, яких колись вела Енн.

Але це були не єдині імперці, котрі отримали офіційне запрошення з Химера. Таке саме повідомлення отримав і Натан Мун, якого з усією його сім'єю щиро бажали бачити у резиденції імператора.

 ***

 Спочатку це мала бути ортодоксальна церемонія в стилі химерських традицій, але потім, під впливом м'якої непохитності Енн, до неї внесли деякі зміни, змішавши погляди і традиції не лише різних між собою рас, а й вільного духу піратства.

Величезний церемоніальний зал головної резиденції правителя Химера був сповнений світла і був вишукано прикрашений квітами з планети Флок, які постійно змінювали гаму своїх барв, граючи веселкою палітри. Тут зібралися химери та люди, одні прийшли віддати належну данину, інші щиро привітати молоду пару. На чолі зали, на овальному постаменті, на якому височив трон древнього роду правителів Химера, сидів Зур, а поруч із ним праворуч стояв смиренний старець Оміс. Усі з нетерпінням чекали на появу самої нареченої.

Про її наближення сповістила ніжна мелодія, яку, до речі, підбирав Мак. Двері відчинилися і в зал, під руку зі своїм батьком, увійшла дівчина, яка своєю сліпучою усмішкою та променистим світлом своїх очей могла затьмарити все освітлення навколо. На ній була відкрита довга біла блискуча сукня, багато прикрашена камінням цезарію, на грудях висів скромний кулон піратський символ семи кінцевої зірки, а в руках вона тримала маленький букет з карликових запашних рожевих троянд.

Енн повільно йшла довгим проходом та щасливо посміхалася: своїм друзям операторам; своїм пілотам веселим хлопцям, які із завмиранням несміливо махали їй рукою; генералу Прусту; своєму братові Натану та малюкові Роберту; уважним зеленим очам милого Буна, чия посмішка коштувала їй набагато більше; Маку та його сім'ї; Лакуру, що застиг з відкритим ротом; Жако, який ніяк не міг угамувати руки від занепокоєння; і Сеяріну, який зобразив їй своїми щупальцями символ серця.

Цей момент перетворює будь-яку жінку, а Енн була справді чудова в цьому вбранні, витончена, з майстерно укладеним волоссям, з сяючими великими виразними очима, які так любив Зур. Вона зустрілася з ним поглядом і за правилом етикету схилилася в поклоні перед правителем.

Зур велично піднявся, спускаючись до неї зі свого постаменту.

Коли вона підняла очі, перед нею вже стояв не химерський правитель, а найкрасивіший чоловік у всесвіті, її Зур, високий, смаглявий, темноволосий, з незвичайними чорними очима, який простягав їй свою широку долоню.

Вона вклала в неї свої тонкі пальчики, і вони вдвох завмерли перед мудрим Омісом, який, торкнувшись їхніх рук, промовив:

- Я бачу перед собою пару, яку благословив всесвіт, наповнивши їх своєю священною силою. Пару, чиї суті злилися докупи, розділивши між собою одну душу на двох. Сила, що з'єднала їх не має меж, ані кінця, ані початку, але вона всюди. Перед цією силою всі рівні та сперечатися з нею марно! Бо ми створені, щоб пізнати її! …А зараз я хочу, щоб ви двоє, повторили за мною цю клятву, - незважаючи на свій похилий вік Оміс заговорив голосно та твердо, а Енн і Зур слухняно повторювали за ним хором:

- У вічності немає слова «ніколи», вона нам подарувала слово «назавжди». З тобою пройду до останньої миті, і далі піду за межі світів. Я душу з тобою навпіл розділю і серце своє безповоротно віддам. Всі помисли, бажання та дихання поєднали ми з тобою в одному цілому, де злилися наші душі та тіла. Я в тобі як і ти в мені… Своєю кров'ю клятву даю, що тебе я в собі збережу. Навіть якщо погаснуть усі зірки і потоне в безодні земля, твоєю душею залишуся я.

- Ви заприсягнулися, і ваші слова слухали тисячу душ! Ми засвідчили ваш союз, у повазі схиляючись перед силою почуттів, - сказав Оміс. – Тепер, правителю Зуре, вона твоя повністю, а ти, мадонна Енн, повинна знати, що відтепер для нього на небосхилі лише одна зірка – це ти. А тепер скріпіть поцілунком те, що всім вже й так давно зрозуміло!

 За клятвою Енн і Зура особливо уважно стежила їхня сім'я, вбираючи в себе кожне слово. Але раптом чуйний слух Сеяріна вловив поруч із собою ледь чутне чавкання, він непомітно тріснув Жако щупальцем по руці, зашипівши:

- Припини жерти, не ганьби нас, ми ж на офіційній церемонії!

- А що я можу? Я нервуюся, – так само тихо огризнувся ламієць.

Але тут увагу Сеяріна привернув схлипуючий Лакур.

- Ти б бачив збоку свою пику, - промовив він братові, невдоволено хитаючи головою.

- А ти просто мені заздриш, холоднокровна медузо, - крадькома стираючи скупу сльозу, пробурчав Лакур.

- Якщо вони зараз поб'ються прямо тут - я прямо тут приб'ю їх обох, - крізь зуби, посміхаючись, процідив Мак, поглядаючи на братів.

- А чому цей старець назвав Енн мадонною? - Прошепотів Бун, відволікаючи Мака на себе.