Анна-Марі Слотер - Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю

продемонстрував, що найбільші перешкоди до соціального, емоційного та фізичного добробуту дітей спричинені бідністю. Ученим значно простіше покликатися на давні культурні норми й твердження, що діти потребують своїх мам, ніж протистояти цьому і спробувати вирішити важливіші, актуальніші проблеми, з якими стикаються ті самі діти.

Напівправда 3: завдання чоловіка — забезпечувати

Глибоко вкорінене припущення та переконання, що «завдання чоловіка — забезпечувати», має Біблійне походження з Нового завіту. Святий Павло пише{57} до Тимотея, молодого священика: «Коли хтось не дбає про себе, а надто про свою родину, тоді він відрікся віри й гірший за невірного».

Ці слова розуміють як заклик узяти відповідальність за тих, кого ви любите, — тих, кого привели у світ або просто про кого піклуєтеся. Наказ забезпечувати — не піддається сумніву. Кожен, хто піклується про іншого, вважається годувальником. Ми даємо любов, їжу, одяг, дах над головою, виховання, освіту, втіху, підтримку, догляд, заохочення та багато інших речей на користь іншого. В індустріальній або постіндустріальній економіці деякі люди забезпечують дохід у вигляді грошей, які надходять ззовні й повертаються в обмін на працю чи інвестиції. Інші перетворюють цей дохід у предмети необхідності та насолоди від життя. Немає доходу — не буде що перетворювати. Але без цього перетворення дохід сам по собі не може підтримувати життя.

Ці слова зрозуміли як заклик до чоловіків забезпечувати свою родину, хоча вислів Святого Павла має відмінний зміст. Подібні вказівки є в четвертому розділі Корану: «Чоловіки захищають{58} та утримують жінок, тому що Аллах дав їм більше сили, ніж жінкам, і тому що вони підтримують їх із своїх доходів». Але чому «забезпечувати» чи «підтримувати» більше стосується грошей, ніж опіки? Купівля їжі вартісніша за її приготування? Вирощування льону важливіше за його прядіння? Придбання автомобіля цінніше за керування ним? Будування будинку визначніше за оздоблення?

Думка, що чоловіки мусять забезпечувати сім’ю, досі сприймається надто буквально і досить серйозно. Хоча можна констатувати і той факт, що татусі-домогосподарки останнім часом привертають увагу медіа. У 2012 році в цій ролі себе визнали понад 2 мільйони чоловіків{59}. При цьому лише 8 % американців{60} вважають, що дітям краще залишатися вдома з татами, натомість понад 50 % переконані, що дітям все-таки буде комфортніше з матусями-домогосподарками. Крім того, коли Pew Research поставили запитання: «Наскільки важливо для чоловіка мати змогу забезпечувати сім’ю фінансово, якщо він хоче одружитися?» — то майже 2/3 респондентів відповіли, що дуже важливо. Натомість, коли спитали про те саме, змінивши лише стать{61}, тільки третина американців відповіли, що для жінок дуже важливо мати змогу забезпечувати сім’ю перед одруженням.

Утім ці закоренілі культурні переконання не перетинаються з реальністю економіки. Хвилі глобалізації, яких ми зазнали в 1990-ті й 2000-ті, зачепили здебільшого традиційно чоловічі робочі місця на заводах, а, між іншим, традиційно жіночі професії в освіті та медицині постраждали значно менше. Суттєві зміни в економічній силі{62}, яка перейшла від чоловіків до жінок, сприяли виходу таких книжок, як «Заможніша стать та кінець чоловіків». Одна проста статистика вже все показала: 40 % американських жінок — головні годувальниці своїх сімей. Навіть без урахування одиноких матерів цей показник переважає.

Ба більше{63}, економічні тенденції Америки з 1980-х років вплинули на кожного, хто не належав до освіченої еліти. Більшість сімей, які складалися з двох дорослих осіб, мусили відсилати матерів на роботу. Сенатор Елізабет Уорен{64} та її донька Амелія Уорен Т’ягі охрестили цей розвиток «пасткою двох доходів». Коли їхня книжка під під такою назвою вийшла у 2003 році — понад 10 років тому — середні витрати по іпотечних кредитах зросли{65} у сімдесят разів порівняно із середніми доходами татів. У наступні роки{66} постійні витрати зросли ще більше, зарплати не підвищувалися, а навіть зменшувалися, і в часи такої стагнації робочі місця стали нестабільними, особливо для людей без вищої освіти. У такій ситуації робота жінки рівною мірою забезпечувала сім’ю, навіть якщо вона не відповідала усталеним уявленням.

Попри суспільний опір ідеї про татусів-домогосподарок кількість чоловіків, готових присвятити себе домашнім обов’язкам, зростає. Близько 50 % чоловіків покоління 2000-х{67} стверджують, що бути хорошим батьком — найважливіша місія у житті, порівняно з 39 % чоловіків покоління Х. У своїй книжці «Заможніша стать» журналістка Ліза Манді пише про багатьох задоволених батьків-домогосподарів, як-от Денні Гокінс. Його дружина Сьюзан — старший віце-президент у Системі охорони здоров’я Генрі Форда. Раніше Денні працював у галузі фінансів, але ненавидів повну завантаженість, тому пішов з роботи, аби доглядати за двома доньками. «Я говорив Сьюзі{68} кілька разів, що моя робота полягає в тому, аби полегшувати їй життя… і мені це подобається», — розповідав Гокінс Манді. І хоча компаній, які пропонують декретну відпустку татам, менше, дедалі більше чоловіків намагаються скористатися такою можливістю, навіть за рахунок звичайної відпустки. За спостереженнями Манді{69} у статті Atlantic, протягом десятиліття, відколи штат Каліфорнія почав пропонувати оплачувані декретні відпустки татам, «відсоток відпусток, які брали чоловіки, зріс з 18,7 % у 2005 та 2006 роках до 32,3 % у 2012 та 2013 роках».

Я не збираюся радити своїм синам-підліткам ставити за мету життя одружитися з успішною жінкою, так само як не радила би доньці одружуватися з успішним чоловіком, аби він став її годувальником. Якщо все летить шкереберть, трапляється втрата роботи, розлучення тощо, — то вразливим стане будь-хто, особа будь-якої статі. Проте я збираюся переконувати синів, що матеріальне забезпечення сім’ї — це одне з їхніх життєвих завдань. Тобто це завдання обох: і чоловіка, і жінки. За сімейний добробут і виховання дітей відповідальні обидва партнери. Це дозволяє тим, хто від них залежить, процвітати.

Розділ 3

Напівправди на роботі

Порад щодо того, як досягти здорового балансу між роботою та сім’єю, стає дедалі менше. На цю тему за останні кілька років було видано безліч книжок{70}, багато з них я прочитала із задоволенням. Усі вони спрямовані на працюючих людей, переважно жінок, які, вважається, несуть відповідальність за збільшення 24-годинного дня, аби встигати виконувати нереальний і безкінечний список справ. Чому б не вирішити це питання в інший спосіб? Можливо, проблема пов’язана не з жінками, а з роботою.

Американці, які працюють{71} в усіх соціально-економічних сферах, від готельних