Вероніка Суховська (Shannon) - Нове життя у подарунок, Вероніка Суховська (Shannon)

— А я думала, ти завжди знаєш, як знайти правильний підхід, — я подивилась на Романа, однак чоловік одразу спіймав мене на цьому, бо ж, поставивши складений стіл на місце, неочікувано повернувся й подивився прямо на мене. Його погляд нагадав мені, що флірту не мало б тут бути, тож я додала вже менш впевнено: — Й можеш бути більше цінним радником, аніж я. 

— Можливо, — повільно сказав Роман, не зводячи з мене погляду. В його очах танцювали веселі вогники. — Та у нас з ним різні погляди на стосунки. 

— То стервочки тобі не подобаються? — здається, в моєму голосі справді прозвучало розчарування й на жаль, це не залишилось непомітним. Роман усміхнувся, а тоді опустив погляд. 

— Мені більше подобаються складні дівчата.

Не знаю, що він мав на увазі. Як на мене, складних людей не існує. Чоловік пішов на кухню, і я, закотивши очі, попрямувала за ним. 

— Не обовʼязково весь посуд перемивати зараз, правда, — сказала, спостерігаючи, як Роман закатує рукава. — Це може зачекати до завтра. Я не проти допомогти.

Він усміхнувся, і я ніби фізично відчула жарт, який крутився в чоловіка на язиці, та він його не озвучив. 

— Тоді як щодо такого рішення: я викликаю таксі, і доки воно не приїде, мию посуд. А решта залишиться тобі? 

— Добре, — я знизала плечима. Чоловік взяв телефон до рук, викликав машину, а тоді став біля мийки. Я стала поряд із ним, стримуючи бажання залізти на кухонну тумбу й звісити ноги. Натомість повернулась до неї спиною й оперлась на неї, спостерігаючи за Романом. А тоді сказала: — Не впевнена, що складні дівчата взагалі існують. Може тому Назар тобі й не довіряє? 

— Правда? — він підняв брову, дивлячись на мене бешкетним поглядом. — А мені здається, я дивлюсь на таку прямо зараз.

Мить ми мовчки дивились одне одному в очі, а тоді зніяковіли та розсміялись. Ми були зараз немов ті п'ятнадцятирічки, що вперше фліртували й зізнавались у симпатії. 

Нас перервав звук сповіщення на телефоні — додаток повідомляв, що вільних машин немає й пропонував підвищити вартість поїздки. 

— Підвищ, будь ласка, — попросив чоловік. Я схилила голову набік, а тоді запропонувала:

— Або ти можеш залишитись тут й тоді посуд почекає до завтра. 

Закривши кран, чоловік витер руки й подивився на мене. Вперше за весь час його погляд був надзвичайно серйозним.

— Ти упевнена, що тобі буде комфортно?

Роман скасував виклик таксі після мого запевнення. Не знаю, чому вчинила саме так, насправді. Думаю, мені не дуже хотілось залишатись на самоті після свята. 

Швидко прийнявши душ, пішла до кімнати, помітивши, що чоловік облаштувався на дивані біля ялинки. Хоч вже й було пізно, я не могла заснути. Крутилась з боку на бік, дещо знервована.