Лаванда Різ - Душа дракона, Лаванда Різ

- Якщо ти підеш в рабство до драконів, як же тоді твій хлопець? Він що, з цим так легко змириться чи ви всі тут товстошкірі? - глянула на неї Клер своїм улюбленим прискіпливим поглядом.

- Мій хлопець і є дракон, - гірко усміхнулася Джин, в той час як їхні обличчя витягнулися від несподіваного здивування. - Ми знайомі з ним давно. Він мій майбутній повелитель. Я належу йому.

- Кохання з першого погляду? - зі злим сарказмом зауважив Енді. - Лягати під драконів звичайно набагато простіше, ніж з ними боротися.

   Останній його коментар Джин навмисне пропустила мимо вух.

- Вам як і раніше не варто боятися того, що я вас видам, але тим не менш, вам треба побоюватися бути поміченими. Атаван став прилітати частіше, ви повинні поводити себе ще обережніше.

- А ти з ним, коли він у шкурі людини або коли він в натуральному вигляді? - продовжував колоти її словами Енді, раптом відчувши охопивше його страшне розчарування і порожнечу, які вихором затягнули його в свій темний вир ревнощів.

- Він хороший в будь-якому вигляді, але любов'ю я займаюся з владикою, а твій гнів робить тебе жалюгідним, Енді! Я тобі нічого не обіцяла і ти не в праві принижувати мене своїми злісними вигадками! - нарешті різко відсікла Джин. - Я можу й піти.

- Ні, Джин, ти що, не ображайся, цей тупоголовий бовдур просто  збожеволів від ревнощів, ні для кого не секрет, що Енді закоханий в тебе, - як завжди взяв ситуацію в свої руки Роб. - Ми всі трохи шоковані. Ти говориш це з такою легкістю, але уявити тебе нашого друга і дракона, нашого потенційного ворога, як пару дуже складно.

- Ти його хоч любиш чи це повинність така? - тепер Клер дивилася на неї вже з жалем.

- У нас кажуть «закохатися - значить помилитися», - відповіла Джин, зітхнувши. - Можна сказати, що він мені майже подобається, я знаю, що так потрібно, і цього достатньо. Тім більше, Атаван забере мене в цитадель Дун, яка знаходиться поруч з моїм поселенням, а це велика удача - в цьому випадку я буду майже поруч зі своєю родиною. Адже інших наложників навмисне відправляють у віддалені цитаделі, подалі від будинку, назавжди обриваючи всі кровні зв'язки. У нас такий уклад життя і не вам його міняти!

- А у самих драконів сім'ї хоч є? Дружини, там дітлахи, ввечері після роботи провести час разом? Або як це у них відбувається? – дивувався Шон, нескінченно поправляючи сповзаючи на ніс окуляри.

- У нашому звичайному людському розумінні у драконів рідко складаються сім'ї, - похитала головою Джин, з готовністю відповідаючи на всі їхні запитання. - Кажуть, їх шлюбні клятви своєрідні, як і вірність. Борг чоловіка , його відповідальність перед дружиною - це не про них. Сидіти на прив'язі дракон не стане. Вони вільні, незалежні і примхливі. Якщо чоловік дракон бажає продовжити свій рід, найчастіше він укладає договір - підшукує собі гідну пару серед володарок, зачинає з нею дитя , якого вона зобов'язана вигодувати, потім якщо відносини його не влаштовують батько забирає дитину собі і все. Точно так само може вчинити і володарка, якщо у неї виникне бажання самостійно виховати сина - вона укладає договір з гідним на її погляд представником драконівського роду, той запліднює її і може гуляти на всі чотири сторони. Ніхто нікому нічого не винен. У драконів тісніші стосунки з наложниками, ніж один з одним. Хоча, трапляються, звичайно, різного роду трагедії. Іноді владики заводять собі кілька дружин одночасно, але з часом залишаються жити лише з однією з них, іноді їх навіть відвідує любов.

- Добре влаштувалися, вільні і в вічному пошуку, та ще купа рабів, готових виконати будь-яку примху! - роздратовано кинув Енді, залишаючи схрон.

Енді стояв повернувшись спиною, важко дихаючи, то стискаючи, то розтискаючи кулаки. Джин підійшла до нього якомога ближче, тихо заговорив з розсердженим хлопцем :

- На що б ти пішов, якби твоїм рідним, тим, кого ти любиш найбільше, загрожувала б смертельна небезпека? Напевно, на все. Можливо, віддав би життя, заради дорогої тобі людини. Ось так і у нас. Я змирюся, прийму волю владик - вони пошкодують мою сім'ю.

- А що ти зробиш, якщо вони порушать закон? Що їм взагалі завадить його порушити? А, Джин? Можна подумати вони злякаються тебе, коли захочуть забрати і твою сестру теж! Що ви зробите, підете шукати справедливості у вищий суд?! Ці деспоти творять, що хочуть і ви нічого не зможете проти них зробити, хіба що вчинити масовий суїцид! - вигукнув Енді, глянувши на неї з відчаєм.

- Якби було все так похмуро, як ти кажеш - ми всі були б рабами. Але суд є - це рада старійшин, що складається з мудрих і дуже старих драконів. До них може звернутися як наложник, так і владика. Їх вирок неупереджений, вони спираються лише на правила і закони, колись встановлені нашими предками.

- Та знаю я як творяться ці суди і вердикти! А то їх не можна залякати, підкупити або замінити! Поки ви будете опускатися перед ними на коліна - вирок ніколи не буде на вашу користь!

Джин тільки приречено похитала головою, ще раз переконуючись наскільки відрізнялися уявлення різних світів.

 Вони більше ніколи не зачіпали тему її відносини з драконом. Ніхто, навіть ні півсловом, ніби уклали негласний договір. І тільки по обличчю Енді можна було зрозуміти, як обтяжує його цей зв'язок. З кожним приходом Джин заставала його похмуріше хмари, він рідко вимовляв слова і намагався не зустрічатися з нею очима. І кожен раз, побачивши хлопця, Джин охоплював неймовірний смуток.