Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

Розумію, він нічого мені не обіцяв, та й приводу не давав у своїх інтересах до мене. Ну написав пару смс. І треба визнати, всі були безневинні. Сама собі на вигадувала.

Але все ж таки, працювати тут я точно не буду. І нехай я не отримаю добрих рекомендацій, але містер Рейс запам’ятав мене на довго, це я йому точно гарантую.

- Елізабет де моя кава? Скільки мені ще чекати - Прогримів у селектор бос.

- Іду - йду - заспівала нудотно солодким голоском, а сама замість цукру солі насипала. Нехай йому цукор його блондиниста тягає, а я хочу звалити звідси. І чим швидше тим краще.

На мій подив, шеф ніяк не відреагував на солону каву. Ось зараза, може я переплутала сіль із цукром? Повторила цей трюк ще декілька разів, тільки цього разу точно переконавшись, що сиплю сіль. І… знову нуль реакції.

Ну що ж, доведеться переходити до більш радикальніших методів. Містер Реймс, Ви самі змушуєте мене......

І нехай потім не ображається. Придумаю стільки паскудств, що його величність бос ще довго мене не забуде. Це я йому точно гарантую.