Павло Петрович Коробчук - Кайфологія

відхідняк героїв
погостюють і підуть в домовину перепрошую додому у ліфті ще доп’ють останню пляшку і зникнуть сни з декоративними рибками на їхніх постелях відбитки пальців які формуються від натискання певних літер на клавіатурі і вранішня вода яка вмиваючи їхні обличчя лягала на них прозорою маскою всі ці нашарування зникатимуть з кожним поверхом хоч усі гості і помістилися в один ліфт деякі з них попрямують не вгору а вниз обтяжені закуреними легенями недоречними монологами і поцупленими у хазяїв срібними виделками жіноча ніжка розслабляє
є час збирати, є час розкидати рис, головне, щоб долоні були, ніби вікна, прочинені й вимиті – що більше живеш, то більше ти терорист, – береш у заручники більші об’єми пам’яті. стан чистоти пам’яті – одна з ознак якості здоров’я, на рівні з бухлом, стресами чи наркотиками. пам’ять – засіб масової інформації твоєї крові, і щоб не ставати невротиками – ніжними дотиками треба лікуватися і найкраще підходить жінка. ось із-під покривала виглядає її ніжка. любов розслабляє твою пам’ять, ніби пружинку. є час застеляти, є час розстеляти ліжко. хвилясте автомобільне скло
щоби щось почати – не треба знайти лінію старту а зрозуміти всю її умовність. от коли мій п’яний приятель впав посеред Окружної траси це був старт оскільки я зрозумів усю його умовність і старту і приятеля і Окружної. щоби не обпектися, я до цього не торкався заходу сонця я давно не торкався гарячих як Захід тем – не виробив закордонного паспорта – не заводив непевних знайомств завжди йшов із дому від коханої вкотре я виривав нестабільні як гарячі точки сторінки зі свого життя і запускав із них паперові літачки