Павло Петрович Коробчук - Кайфологія

наприклад геніальному росіянину перепрошую за тавтологію єврею хоча в дитинстві я думав що після отримання нобелівки люди не какають і їм не треба митися і це була єдина причина хотіти отримати цю нагороду після вечірнього намазу нам із колегою захотілося відлити нам було холодно і тісно як у кишені таємного агента під безлюдним деревом зайшла мова про Бродського і струсивши і блаженно зітхаючи мій брат по джихаду заявив: «геніям можна все» я з ним не погодився мовляв геній не повинен посилати тим більше цілу незалежну націю тим більше у віршованій формі за це навіть шевченківську з натяжкою отримують ми довго сперечалися але зробили ще кілька намазів і добряче намазалися і після дискусії обійнявши шорохуваті як вуста своєї нації дерева у кишені таємного агента ми заріклися не какати до отримання нобелівки літо починається
Літо починається там, де твоя долоня, з рухом якої дихає зграя, що вибухає, зігріває своїм теплом прохолодну лінію горизонту від краю до краю. Я іду по траві, яка проростає так швидко, що, ступивши кілька кроків піднімаюсь так високо, що видко події, які стануться за кілька років. І якщо серце згоряє, прорізаючи простір до твого тіла, як астероїд земну атмосферу, то тобі варто просто подмухати на мою клітину грудну. І тоді всяка присутність стане удаваною, крім нашої із тобою мовчанки, слова у якій вільні, ніби розляглися диванами, і минають тільки, коли абетка сплива. Мовчатимемо, поки дві пари наших вуст не зіллються з голосами внутріутробних дітей, які пальчиками умовну криву креслять – поганих подій і добрих. Я помру, бо втоплюся в твоєму морі, у якому розкішне, як хвилі, намисто. Ти вмиратимеш там, де пускає корінь зернина, як усе необхідне і ненавмисне.