Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

МИНАЮТЬ БУДИНКИ В ПОМЕШКАННЯХ ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ЖИТИМУТЬ НАВІТЬ НЕ МРІЮТЬ ПРО ЦЕ ВЕДУТЬ НА ПОВІДКУ ВЕЛИКОГО РУДОГО ПСА ТРІЙЦЯ — ЇЇ НЕ ЗАФІКСУЮТЬ ЖОДНІ ПОЛОТНА СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ БО ПРИШЕСТЯ СИНА ЦЬОГО БЕЗДОМНОГО БОГА НЕ ПОМІТИВ НІХТО * * * вчорашній загублений хлопчик у жовтих житах лиш небо безмежне і тепле стікає повітрям лиш жайвора піснею хтось наче пензлем малярським малює над полем несправжні неправильні кола і запах ожин переходить у запах жоржин сьогодні крізь сон твій котру уже ніч по темній від мокрого снігу бруківці летять схарапуджені коні змітаючи гривами зоряний пил із далеких сузір’їв вбиваючи в брук тривожні опівнічні луни це втеча чи наступ і вершники де золоті й прапори над ними гаптовані сонячним вітром… …лиш звуки сурми десь далеко за краєм землі і свободи і крові тієї що маками на рушниках ТАТУ моє передпліччя —