Олександр Мімрук - Цукровик

хоча серце вже не б'ється як колись і кров без вапна червона наче компот вгризайся в цей світ вгризайся в цей простір вгризайся хоча б у щось «двори лункі...»
двори лункі ніби криниці зневоднені дозрівають під розжареним сонцем неба хтось клацнув вимикачем вранці він же клацне ним увечері наш захмарний вахтер завжди на сторожі солодкої рутини днів однією рукою запалює світло іншою виганяє з ліжок і холодних кімнат на гаряче повниться шумом і голосами простір між наших будинків і перетворюється асфальт на архів наших кроків і посмертних масок втиснутих у м'яку смолу небесний вахтер занотовує і фотографує небесний вахтер має ключ від усіх кімнат та гайок тому не ховайся це не має жодного сенсу краще вшануй його урочисто вечірнім ритуалом повторення вимкни світло у власній кімнаті як він вимикає сонце