Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

"Галина з Винників"

 Наступний робочий тиждень розпочався для Віктора клопотами з пошуку лаборантки. А оскільки він був людиною (а чи дійсно так?) компанійською, то не відкладаючи справи, рушив на своєму новісінькому BMW "Motorrad" до Андріївського узвозу розпитати знайомих "вернісажників" про життя-буття. Тусовка зустріла радо. Наче на іменинах. З цікавістю й добрим присмаком заздрості скоса роздивлялися його спортивну поставу, вбрану в "шкіру" сталевого кольору від італійського Dainese[1]. Електробайк також не осиротився. Слово за слово й мова зайшла про Антіна. Із новин те, що днями його гурт прямував з Одеси до Тернополя через Київ. Розповідали як посиділи, про новий репертуар. Ввернули декілька слів про почуті дотепні історії. Особливо смішною була тогорічна пригода з їхньою, тепер вже у минулому, солісткою – Галиною. Тією, що з Винників, розповідав Петро. Заловили дівчину на заробітчанстві. Ну той що таке, як у наш час інакше, спитаєш. – Та заноза в тому, що співала "болотний" шансон. Навіть "Мурку". Наддали їй добряче. Довелось навіть покласти до лікарні. Кажуть очухалась. Телефонувала Антіну, просилась назад. Плакала безпутна. Уявляєш! Казала, що їй не залишається нічого іншого, як знову впрягтися в свою професію хімічки. Лаборантки. Заціни, як її дістало. Антіна це не пройняло. Та щоб вив’язатись, сказав їй, що накладає на неї епітимію на два роки. А там побачимо. От така історія, брат. Віктор помацав себе за підборіддя. Подивився прямо у вічі Петру і спитав:

― А як вона тобі?

Візаві трошки зніяковів, потім всміхнувся, й мовив:

― Та ні, друже, вона не з таких … Була нормальна, культурна. До поки її чоловік не кинув. Вони працювали разом. От після того вона й зустрілась з гуртом десь на вечорницях. Почалось нове буденне. Явила справжній артистизм. Ну і голос, звісно. Якби не те дурне діло, ми б її виступи знову слухали. А так …  Він махнув рукою, як відрізав.

Віктор оцінив відвертість приятеля. Сказав, що як раз підшукує лаборантку. То краще хоч таку, з їх кола, а ніж з біржі за очі. Можеш дати номерок? Петро не вагався. Підняв долонь. "Зачекай", каже, й з’єднався з Антіном. Потім переадресував Віктору і в того висвітилося повідомлення з очікуваним номером. Давня система, а функціонує, подумалось Віктору. Правда незрівнянно креативніше: тепер все через супутники. Приймай хоч де. "Спасибі тобі, Петре! Звертайся, не забувай." З цими словами, розкланявшись з усіма, Віктор плавно спустився на Боричів тік. Там звернув до знайомого затишного подвір’я. Зупинився і зателефонував Галині. Минуло шість секунд. На сьомій-  глибокий, оксамитовий голос запитав: "Вам кого?"                           

Порозумілися швидко. Вона погодилася вийти завтра з ранку. Він одразу відправив їй адресу з координатами. Ще трошки зачекав на подвір’ї, подумав: раз з ходу дала згоду, значить дійсно у скруті. Доповів Алеку. Той усе схвалив й справа зрушила.

 Галина виглядала на років тридцять. Чорнява, чепурна й фігуриста україночка. Прийшла в діловій сукні коричневого кольору, здається з тонкої вовни. Обута була у туфлі  в колір вбранню, на невисокій танкетці. Через праве плече перекинута невелика чорна сумочка на ремінці якої пов’язана коричнево-чорно-біла хустинка. На губах помада кольору "п’янкої вишні". Обличчя овальне з  ледь помітним рум'янцем, без відвертого макіяжу. Майже ідеальне. Волосся акуратно зібрано в низький пучок. Вуха відкриті, без сережок. В цілому жінка справляє приємне враження. Як для естрадної співачки, посмішка напрочуд стримана, але дружня. Мабуть, їй вона нелегко далася, подумав Віктор. Протягли одночасно один одному руки, привіталися. Він вирішив не прислухатися до її парфуму та тримати дистанцію. Одразу провів до гардеробної. Показав що і де. Сам повернувся до зали.

Хвилин через десять Галина вже стояла перед ним  у їх фірмовому робочому халаті і рукавичках. В цей момент до кімнати увійшов Олексій з паперами. Привіталися. Вручив Галині на підпис контракт, "агреман" про допуск до роботи й правила внутрішнього розпорядку. Після короткого інструктажу почався перший робочий день. "Галина з Винників, пробач негідників!", подумав Віктор.

 

[1] Модний італійський дім моделей  з пошиття спеціального одягу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍