Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 13: Ну, може, трішечки…

Локація: Кафедрейн, Центральна площа. 
Час: 05:55 

Після залу всі розійшлися, Фредріх вийшов з гри разом Кіяною, а Тірас сидів на  
одній з лавці у центрі міста попиваючи віртуальний чай і йому Полін кинула Йому  
приватне повідомлення: 

“Можеш зі мною сьогодні пройти один цікавий квест? Сама не впораюсь. І не бійся, я не кусаюсь. Хіба що емоційно. Я знаходжусь біля околиць Кафедрейна. Ось координати [21.12] [43.24]” 

Він усміхнувся. Вперше. І сам цього не помітив. 
Тірас підвівся з лавиці і попрямував до координат, що залишила Полін. 
Дійшовши до місця призначення, але... її не було. 

— Що за хрінь? 

Він почав оглядатися навколо і коли обернувся до воріт входу, побачив її. Вона сміялась від того як Тіраса крутився навколо своєї осі шукаючи її.

 

— Що ти ржеш! Ти набрехала!? — крикнув злий Тірас. 

— Та ні! Просто хотіла подивитися на цю реакцію! — посміхнулась вона підходячи. 

— Тьфу на тебе. — відвернувся. 

— Ну хоча б, якийсь різновид у наших стосунках. 

— Що? 

— Нічого. Пішли. 

Вони попрямували до гір які були напроти їх. 

Локація: Гірське поселення Кердол, локація “Шепіт Плато” 

Разом вони прибули до квестової зони — гірського села, що було сховане туманом.  
Атмосфера — як у старому фентезійному кіно: дзвінкі колодязі, шелест вітру, тінь  
хмари, що повзе горами. І одна деталь — все тут... трохи перекошене. 
NPC у броні, що стояв на вході, мав шолом, який постійно сповзав йому на очі. А ще  
— вершник-скелет на... скелеті кабані, який лежав на боці, притиснутий до стіни,  
але при цьому тріумфально вигукував переможні кличі. 

— Він з квесту чи з цирку? — скривився Тірас. 

— Його текстура зсунулася. Але… він все одно вбиває, — посмішкою відповіла Полін. 

І щойно вони наблизились — скелет і кабан“ожили”, скрутилися у нормальну позу і 
скелет вистрілив жовтим спалахом. 

— Тікай! — крикнула Полін. 

Тірас активував Швидкий Крок, ухильнувся від удару і почав бігти до монстра активувавши «Подвійний удар» наніс удар за спину монстра. Полін добила скелета кабана закляттям «Фіалковий Вибух», що створило ефект ореолу з пилу. Коли тиша повернулась, Полін озирнулась: 

— Гм… добре працюєш. Не тільки красиво мовчиш, але й рухаєшся непогано.

 

— Ти знову за своє? 

— Ну, може, трішечки… 

Вона пройшлася трохи вперед і додала: 

— Але не думай, що це — кохання з першого бою. 

— Скоро так буду вважати. — тихо він сказав.

Квест тривав далі. Їх завів у будинок, де NPC-житель сидів… застрягши в стіні.  
Видно було тільки ноги і частину тулуба. Він говорив: 

— Ох ви мої герої… ох ви мої… ох ви мої… 

— Це вже який раз сьогодні? — пробурмотів Тірас. 

— Гра повторює помилки. Або... адміністрації все одно, — здихнула Полін. 

Завершивши квест, вони сіли на схилі пагорба, Полін дивилась на мапу. 

— Ми добрі гравці, правда? — посміхнулась вона. 
— Та ми ж — романтики серед коду, — відповів Тірас. 

Вона вперше — відверто посміхнулась. 

— А ти сильний з цією навичкою «Крок». — Подивилась на Тіраса. 

— Мені один знайомий дав. — Дивиться на схід сонця.

— Тангест? 

— Звідки ти знаєш? — Подивився на Полін.

 
— Дивилась з далеку.

— Бляха і навіщо ти за мною слідкуєш? — нахилився до Полін. 

— Хочу дивитися, як ти будеш розвиватися. — мигнула одним оком. 

— І для чого, воно потрібне тобі? 

— Можна це назвати симпатією.

 

— Що? — скривив обличчя. 

Тим часом, їх ігрові профілі почали розмиватися, екран став відображати фрагменти  
помилок коду. Але це ще не було збоєм — просто незначні лаги, які у грі можуть бути  
й не помітні. Вони вирішили залишити проблему без уваги, але всі ці моменти вже  
підготували ґрунт. майбутнього якогось моменту, який має розпочатися скоро. 

Кінець Глави 13. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍