Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 12: Тангест, швидкий крок і розмови між рядками

Локація: Місто Кафедрейн — район Торгівельний квартал. 
Час: 04:18, 25 грудня 2028  
Гравці: Тірас, Фредріх, Кіяна, + незнайомець 

Центральна площа Кафедрейн була тихою, наче все місто заснуло. Тільки один  
гравець стояв посеред неї, опершись на величезний меч, що сяяв червоно-чорний 
колір. 

— Ти це бачиш? — прошепотів Фредріх. 

— Його ім’я — Тангест. Гравець- топ 5 у грі, — сказала Кіяна. — Самітник. Його боси вбивали себе від страху. І він не вступає в клани. 

— Куди ти пішов? — тихо сказав Фредріх до Тіраса, який пішов до Тангеста. 

Тірас підійшов ближче. 

— Вперше бачу, щоб меч був більший за власника, — пробурмотів він. 

— Вперше бачу, щоб хтось носив руту як оберіг на шиї, — відповів Тангест, не обертаючись. Його голос — глибокий, мов із темряви. 

— Ти знаєш, що це? 

— Я знаю про речі, які мають з’явитися у цій грі. 
Кілька секунд тиші. 

— Ти схожий на того, хто грає для задоволення. 

— Я... просто вбиваю час. 

— і не хочеш ставати сильніше? 

— Звичайно що хочу...

 

— Тоді йдемо. І ви теж. 

Він повів їх до Тренувального залу забутих навичок, локації, яку давно прибрали з  
офіційної карти. Всередині — голограми, що показували незвичні комбінації рухів.  
Після активації, перед Тірасом з’явився напис: 

«Навичка отримана: “Швидкий Крок”» 

— Що це за навичка? 

— У тебе буде можливість швидко йти, а саме на 5 кроків одним рухом. 

— Ого... 

— Це не просто скіл, — кивнув Тангест. — Це — межа між смертю і життям. 

Фредріх дійшов до місця де стояв Тірас і у нього висвітилась повідомлення: 

«Навичка отримана: ‘‘Берсерк’’» 

— Берсерк? 

— Підсилює твої удари, швидкість, регенерацію.

 
Кіяна теж підійшла і у неї: 

«Навичка отримана: ‘‘Ельфовий зір’’» 

— Ельфовий зір це типу кратність? 

— Не тільки, воно також дає можливість бачити у ночі. 

— Ого. 

Вони почали дивитися на один одного. І Кіяна: 

— Чому ти нас сюди привів? — похмурим обличчям запитала Кіяна.

 

— Бо просто захотілось. Колись я був таким самим як ви. Колись я був на межі смерті. 

— Ти про…? 

— Я про віртуальну смерть, але відчуття були як про справжню. Бо я був слабким і хочу щоб ніхто це не відчував. 

— Як ти майже не помер? 

Тангест мовчав кілька секунд і сказав: 

— Був турнір до виходу публічної гри, там зібралися всі бета тестери і навіть ті хто  
проходив альфу, щоб перевірити старі і нові навички. І одного разу я зіткнувся з Арі це була остання альфа гравниця перед переходу до бети. І тоді вона мене вразила своєю поглядом на мене, вона не була просто тестером, а була як частиною цієї гри. 

— Я про неї чула вона прямо, жила у грі. — додала Кіяна. 

— Вона народилась у грі? — спитав Фредріх. 

— Ні, ти не зрозумів. — сказав Тангест махнувши рукою. — Я мав на увазі , що гра це — її частина світу в якому вона живе. Одного разу після дуелі, вона підійшла до мене і сказала — гра подарувала нові знайомства, відчуття потрібності до когось, а ти просто граєш, бо хочеш нових відчутів... — Тангест на мить зупинився. — Я з нею  
не згодився, бо вважаю, що гра не має ставати другим життям, а тим паче замінювати реальне життя. 

— Згоден с тобою. — кивнув Тірас. 

— Тоді поясни мені яку мету ти переслідував, коли позвав нас сюди? — сказала Кіяна упершись руками об груди.

— Бо я вважаю, що ігри це ігри, а вона вважала , що це інший світ, не схожий на наший, у неї були поняття як: Виживають найсильніші, а найслабші йдуть за ними. — відповів Тангест. — Вона не проти нашого світу і не проти цифрового світу, ось така постать. 

— Якась вона дурна. — здивувався Фредріх. 

— Згоден. — додав Тірас. 

— У, ось що міг розповісти, тепер піду виконувати квести. — сказав Тангест повернутий спиною до всіх. 

Тангест пішов і зник. Просто… розчинився у повітрі. 

— Він справжній був? — подивився на Кіяну Фредріх. 

— Якщо й ні, то баг дуже добрий, — відповіла Кіяна.

 

Тірас мовчав. Новий скіл уже пульсував у його інтерфейсі, а в думках були  
запитання. Як він проходив свій шлях. Чому саме він таким став. 

Кінець Глави 12

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍