Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 11: Руда, що нікому не треба, і світ, що втрачає логіку

Локація: Світ ReoL — міста Тримар, Ведара, Порт Іргет 
Час: 00:27 — 03:40, 24 грудня 2028 
Гравці: Тірас, Фредріх, Кіяна (з перервами) 

— Скільки ми вже намагаємось її збути? — Тірас тримав рутенієву руду, що знову покрилась фіолетовими і чорними квадратами. 

— Дев’ять торговців, — відповів Фредріх. — І один NPC, який почав на неї молитися. Я не жартую. 

У місті Тримар продавець крикнув: 

— ЦЕ ПРОКЛЯТТЯ! НЕ НОСИ ЦЕ В МІЙ МАГАЗИН! 

У Ведарі алхімік поглянув на руду й прошепотів:

 
— Це... це, що таке? 

У Порті Іргет капітан корабля попросив кинути її в море. Але вода... виплюнула її назад. 

— Це вже схоже на жарт системи, — буркнув Тірас. 

— А може, система жартує, бо вважає нас ідіотами? — усміхнувся Фредріх. 

На вулиці Порту вони зустріли NPC, який продавав... нічого. В прямому сенсі. 

"Купуй у мене, тут найкраща ціна!" — кричав він. — "Один срібняк — і у тебе буде найкращий початковий меч!" 

— Баги сповзають в абсурд, — сказала Кіяна. — І чим глибше ми в грі, тим більше вона нагадує... ті самі божевільні сни. 

Тірас мовчав. Руда в його інвентарі покрилась словами. 

— Що там написано? — Тірас глянув. — «РУ.Т. Б:ЛС. ВТ;Р. Р.РЗ.» 

— Що? Ти з глузду з’їхав? — здивувався Фредріх.

 

— Вона показує текст. Код. Або збожеволіла. — відповів Тірас з задумчивим обличчям. 

— Якщо це так, то це вже не просто ресурс не потрібний, — тихо сказала Кіяна. — Це не потрібна хлам. 

Локація: Реальний світ. Квартира Стаса. 

Час: 06:52 

Він прокинувся без будильника. Очі різко відкрились. У вухах від перевтоми барабані перетинки віддавали звук як дзвін церкви з суміжку грання арфи.  

— Треба відпочити. — сказав Стас. 

На кухні батько вже сидів з кавою. 

— Ти блідий, — сказав він 

— Нормально. Просто... довгий рейд. 

— Ти все ще граєш у цю гру? — спитав Віталій з тяжким тоном.

Стас мовчав. 

— Вона... вб’є тебе, Стасе. І навіть не фізично. А ментально. Душа не буде той, що була. 

— Ти про Психометр? 

Батько поглянув на нього. 

— Ти все це зрозумієш. Коли настане час. Коли ти себе не впізнаєш. 

Стас пішов у свою кімнату, зайшовши сказав: 
— Да, що ти знаєш, стариган.

 

Кінець Глави 11. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍