Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 10: Киянина і Срібний Вітер

Локація: Підземелля Емфренда — «Хребет Мовчазної Брами» 
Час: 23:12 
Гравці: Тірас, Кіяна (Фредріх на квесті з «танцюючим друїдом», не з’являється)

 

Після появи у грі Тірас гуляв у місті і зустрів Кіяну. Вона запропонувала рушити на  
квест у підземелля аргументувавши, що там потрібний артефакт їй. І вони пішли до  
цієї локації. 

— Це місце... тихе, — прошепотів Тірас, ступаючи вниз по сходах. 

— Бо воно спить. Як і більшість гравців. Але артефакти не сплять, — відповіла Кіяна,  
перевіряючи тятиву свого лука. Підземелля зустріло їх глухим гулом. Камінь під ногами був вологим, повітря — холодне, майже реальне. У повітрі — мряка. І ще щось: відчуття погляду з темряви. 

— Сканує, — сказала Кіяна. 

— Що? 

— Підземелля. Воно відчуває. Коли ми дихаємо. Коли рухаємося. Воно знає... що ми тут. 

Вони пройшли два зали з гоблінами-розвідниками (один провалився крізь підлогу, навіть не встигнувши видати звук), і дійшли до головної зали. Там стояв він — Магістр Зламаної Фази. Його очі світилися сріблом. 

— Це бос? — запитав Тірас. 

— Напівбаг. Його мали прибрати ще у версії 0.9, але він залишився — як привид коду. 

Магістр підняв руку. Час — завис. Всі рухи стали повільними, але... тільки в Тіраса. Кіяна рухалася звичайно. 

— У мене... лаг? — прошепотів він. 

— Ні. Він обрав тебе. 

Кіяна випустила стрілу — прямо в око босу. Магістр завив, час повернувся. Почалась  
битва.

 

Він телепортувався. Викидав плазмові кола. Грав з гравцями, мов шахами. Але Кіяна була мов машина — кожна стріла точна, кожен рух холодний. 

— Він слабшає! — крикнув Тірас, підкрадаючись ззаду і завдаючи удар мечем. 

Фінальна стріла — стріла місяця, активована автоматично при останньому ударі. Вона пробила простір, а не тіло. Магістр зник... не розсипавшись на пікселі, а розтанув. 

Система:  

«Бос переможений. Нагорода: Артефакт «Срібний Вітер». Власник: Кіяна. Рідкісна стріла «Холод зірки». Інформація збережена: «Ехо Фази». 

— Що таке «Ехо Фази»? — запитав Тірас. 

— Нова навичка. Вона рідкісна для лучників, Ідеальна для безшумних атак, при сильному натягуванні стріли, вона перетворюється у червону і активується ця навичка. 

— Круто, а стріла Холод зірки це, що? 

— Це стріла яка при попаданні у землю, вона заморожує частину землі і якщо там будуть монстри, то їхні ноги теж заморозяться. 

— З цим, ти реально будеш сильна. 

— Дякую. 

Кіяна зберегла артефакт. Вона на мить глянула на Тіраса — і щось у її погляді змінилось. 

— Дякую, що не заважав. Ти... хороший напарник. 

— І ти. Холодна, але влучна. 

— І я знаю, що твої руки тремтіли. 

— Ти слідкуєш? 

— Я... вчуся довіряти. — вона посміхнулась.

 

Замайоріла тиша і вони попрямували до виходу і у Тіраса були думки про те, що Кіяна постійно проявляла емоції на Фредріха і він сказав: 

— Тоді почнеш с Фредріха. 

— Що? Чому це? 

— Бо думаю, що спершу треба відпрацювати довір’я з ним. 

— Він для мене ніхто. — Кіяна уперлась руками об груди. 

— Але розмовляєш з ним. — відповів Тірас усміхнувшись. 

Кіяна затихла на пару секунд і сказала: 

— Добре, але це все ти винен. 

— Не зроз. 

— Зрозумієш потім. 

Вона покинула Тіраса і він дивився на небо і сказав: 

— Ох ця романтика... — тихо він сказав. — Але мені треба хоч одну продати цю кляту руду. 

І він попрямував у місто Тримар яке було не поодалік і там чекав його найкращий друг Фредріх. 

Кінець Глави 10. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍