Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 9: Баги з кавуна, ельф у стіні і вечеря, що пахне правдою

Локація: ReoL, Віртуальний світ, Торгові квартали Емфренда
Час: 20:14 

Тірас вийшов з готелю, як почув: 

— Я його втратив! Він знову утік, шукайте його! — закричав NPC-грабіжник, махаючи факелом. 

— Як ви його втратили?.. — прошепотів Тірас, наближаючись. 

І справді — з одного з будинків стирчали лише ноги. Належали NPC з нікнеймом  
"Ельф-заручник", який повторював: 

— Ох ви мої герої… ох ви мої… ох ви мої… — і так без зупину. 

— Ого, знову це бачу на своїх очах, — почувся голос Фредріха, який підійшов з іншого боку. — Учора у мене була багнута корова, що думала, що вона мандрівний торговець. Пропонувала мені кавун у розстрочку.

 

— А я вчора бачила дракона, який співав. І не в квесті — просто йшов по полю і співав «Ой на горі два дубки», — відповіла Кіяна, підходячи до них.

 
Всі троє зупинилися перед новим завданням. Прямо посеред вулиці стояв баганутний портал. Він не відкривався, не реагував на команди, але... постійно змінював форму: то квадрат, то куля, то щось, схоже на вареник. 

— Ого, я тільки, що побачила вареник , — сказала Кіяна, — Мені захотілось їсти. 

— Ми же тільки, що їли!

Вони почали між собою сперечатися, а Тірас відкрив інвентар — і побачив: текстура  
рутенієвої руди світилася нестабільно, видаючи на боках фіолетові і чорні квадрати. 

— Тоді у реалі знову покличу на побачення і підемо у Худу Хату і замолю тобі багато  
вареників. — відвернувся Фредріх. 

— Ха, думаєш я піду? — хтивим поглядом сказала Кіяна. — Мене просто так не покличеш на побачення... 

— Тоді я покличу іншу...  

— Ні! 

Тірас дивився на них з далеку і здихнув. 

— МОЖЕШ ПІДЕМО, ВИ ДВА ЧОРТА СУК... 

— ЩО ТИ СКАЗАВ!? — Кіяна повернулась. 

Кіяна побігла за Тірасом, а за Кіяною Фредріх.  
Ось так їхні пригоди перетворилися на «Салки».

 
Локація: Реальний світ, квартира Стаса 
Час: 22:41 

— Син, — сказав Віталій, ставлячи тарілку з макаронами. — Я бачу ти не розумієш,  
що я тобі сказав. 

— Що ти хочеш? 

— Слухай… — він сів навпроти. — ReoL і ця вся мутня не просто розваги. Я колись працював із такими речами. Їхні ядра, точніше… код програми працюють з частиною старої системи. Дуже складної.

 

— Знову ці історії? 

— Такі системи не повинні існувати. Тому, що... — він поглянув на сина. — Воно призведе до небезпеки, Стасе. Ти розумієш це? 

Стас не відповів. Тільки ковтнув чай. 

— Тримайся осторонь цієї гри, — поставив руку Віталій. — І якщо ти не послухаєш моїх порад, тоді — побачиш не гру, а справжнє доросле життя. 

— Як може дитяча гра може стати дорослою? — спитав Стас с посмішкою. 

— Ти подивись на себе, як ганчірка якою мамо витирає підлогу. — сказав Віталій з піднятим вказівним пальцем, який дивися на Стаса. — У тебе очі червоні, руки іноді трясуться, ходиш як у тих фільмах про зомбі.  

— Ну це все психометр тато... 

— Він уб’є у тобі психіку, синку! 

— Та не вб’є, у грі же є обмеження! 

— Я тобі сказав. — сказав Віталій з тяжким поглядом. — Коли настане час і так званий психометр, а справжня назва психомодуль, буде проти тебе працювати і зрозумієш. 

Йдучи Стас думав про слова батька, але він вважав, що контролює ситуацію і не  
допустить цього. Він дійшов до крісла, сів у нього і запустив гру. 

Кінець Глави 9. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍