Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 14: Починалось як у тих фільмах, але гра думає інакше

Локація: Північна тераса міста Летіріон 
Час: 07:22 

Після розмови Полін запросила Тіраса на вечерю. У грі. У "золотій таверні" Летіріону, де стіл світиться в темряві, тріск багаття у каміні, ліхтарі слабо світили кімнату, а офіціанти — це коти в броні. 

— Тут тихо, — сказала вона. — І майже ніхто не заходить. 

— Навіть баги, мабуть, не знайшли дорогу, — усміхнувся Тірас. 

Вони замовили "віртуальну пасту" і "еліксир вишуканого смаку". NPC-кухар приніс  
замовлення, зробив реверанс і... впав обличчям у тарілку. 

— Все ще топ гра за свої кошти, — прокоментував Тірас. 

— Я починаю любити ці глюки. Вони як спеції: не те щоб потрібні, але додають смаку, — відповіла Полін. 

Вона глянула на нього. Уперше — довго. Не як гравець. Як людина.

 

— Тірас... А ти хто в реальному світі? — нахилилась. 

— Звичайний 14-ий школяр. Дивився у меню. 

— Мм, а мені 15. Мені... іноді здається, що в грі я більше "я", ніж у житті. —подивилась у вікно. 

Мовчання. Потім вона стиснула його руку. 

— Ти будеш вільний завтра? — тихо сказала вона. 

— Ого. — без емоційно відповів він. 

— Що ого? 

— Просто ти так сказала, ніби хочеш покликати на побачення. 

— Та ні, чого ти раптом? — вона почервоніла. 

— Я же бачу по обличчю. — подивився на неї. 

— Не вгадав. О, як думаєш ми можемо тут залишитися назавжди? — почала хвилюватися. 

— Складне питання, по типу альтернативщіни. 

— Ой який ти нудний... 

— Я так розумію нема інших тем для розмови. 

Після не великої паузи Полін сказала: 

— Я би хотіла жити тут. — подивилась на тарілку. 

— Чому? — він подивився на Полін. 

— Бо реальний світ нудний, а я тут можу робити, що хочу. 

— Але і реальному світі теж можна робити, що хочеш.

— Реальному світі ти нікому не потрібен. 

— Але ти і створи, щоб ти була потрібна комусь. — наполегливим поглядом подивився на неї. 

— Тоді, завтра прийдеш до міста Кафедрейн у ресторан Срібну Хмару?

— Навіщо?

 

— Бо хочу тобі щось сказати... — відвела погляд від нього. 

Паралельно, деінде в грі… 
Тангест сидить на даху Емфренда й дивиться на зорі. З його меча стікає фіолетове  
світло. 
У повітрі — щось змінюється. 

Ранок. Повернення у реальний світ. 
Час: 07:32 

Стас знімає VRPR-шолом і вперше чує, як стіни квартири здаються "загущеними".  
Серце б’ється частіше. 

— Завтра буде ще один день у грі і все перерва, — сказав він собі.

Він підвівся повільно і вийшов з кімнати. 

Кінець Глави 14.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍