Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Леся знала, що якщо не змінить ситуацію, то довго тут не протримається. Макс вже підозрював її, а значить, міг будь-якої миті дати наказ розібратися з нею. Вона повинна була зробити щось таке, щоб він почав їй хоча б трохи довіряти.
Наступного вечора, коли клуб уже працював на повну, Леся зауважила, як один із відвідувачів веде себе агресивно. Він був явно п’яний і чіплявся до однієї з офіціанток. Дівчина намагалася відсторонитися, але чоловік грубо схопив її за руку.
Макс стояв неподалік і спостерігав за ситуацією, але не втручався — напевно, очікував, що охорона сама розбереться.
Леся діяла миттєво. Вона підскочила до чоловіка й різко заломила йому руку, притиснувши до стійки.
— Нечіпай її, — її голос був холодним і спокійним.
Чоловік вирячився на неї, явно не очікуючи такого опору.
— Ти хто така, щоб мені наказувати?!
— Та, хто може зламати тобі руку за три секунди.
Її хватка посилилася, і чоловік скривився від болю.
Вже за мить охорона вивела його з клубу, а офіціантка подякувала Лесі, тремтячи від пережитого.
Леся відчула на собі погляд Макса. Вона підняла очі — він дивився на неї оцінююче, з легким інтересом.
Пізніше, коли відвідувачі вже почали розходитися, Макс підійшов до неї.
— Не знати, що ти вмієш таке, було моєю помилкою, — тихо промовив він.
Леся не стала нічого відповідати.
— Давно вмієш?
— Досить давно, щоб розуміти, що не кожен чоловік заслуговує на те, щоб його боялися.
Макс усміхнувся кутиком губ.
— Добре сказано.
Він кивнув їй і пішов, але Леся зрозуміла, що сьогодні щось змінилося.
Він почав їй довіряти.
Або принаймні захотів дізнатися про неї більше.