Олександр Гребьонкін - Казки, Олександр Гребьонкін

- Як ти посмів зганьбити нашу сім'ю і  привести до палацу простолюдинку? Я розриваю заручини! - оголосив Поліксен.

***

Велике горе впало на закоханих. Поліксен заборонив Флорізелю бачитися з коханою.

Але старому раднику короля Каміллу стало шкода молодих.

Якось, коли Флорізель поскаржився йому на непоступливого батька, Камілло промовив:

- Я пропоную вам обом тікати до однієї Снігової країни. Вона знаходиться не так далеко. Там мешкає нещасний король Леонт. Я колись був у нього мажордомом. Не так давно ми стали таємно переписуватися. В листах просить мене повернутися і готовий надати вам притулок.

Подумавши, Флорізель і Утрата згодилися на пропозицію мудрого вельможі.

Якось уночі Флорізель таємно покинув палац у супроводі Камілло. Зустрівся з Утратою на тому самому місці в лісі, де вони познайомилися. Далі на конях дісталися гавані і  відплили на кораблі до Снігової країни.

***

І ось з'явилися холодні вітряні береги Снігової країни. Похмурий і печальний сидів у замку старий король Леонт. В останні роки його гризли сумління, чи правильно він прожив своє життя.

І ось королю доповіли про прибуття його колишнього мажордома  Камілло і з ним двох молодих чужинців. Старий Леонт звелів прийняти їх у урочистому залі.

Увійшовши в залу король спочатку побачив стрункого юнака у багатому одязі. Поряд з ним була молода дама у капелюшку, лице якої приховала вуаль.

-  Ваше величносте, дозвольте представитися. Я принц Богемії Флорізель. А це моя кохана – Утрата.

Дівчина підняла вуаль, і король побачив обличчя рідкісної краси.

Подивився король Леонт у очі Утрати і мало не зомлів. Захитався він, простягнув руки.

- Як ви схожі на Герміону, моя дочко, - ледве промовив він. – О боги, я бачу у твоєму обличчі свої риси!

І король Снігової країни залився сльозами. Потім наказав відвести гостям найкращі кімнати і обіцяв, що вони ні в чому не матимуть потреби.

У цей час король Богемії Поліксен був роздратований втечею свого сина Флорізеля та Утрати. Розлючений, він наказав схопити пастуха і посадити його до в'язниці.

Але той просив у короля негайної зустрічі з королем.

- Ти знаєш, про що ти просиш? - суворо сказав начальник стражі. – Король не зустрічається з ким завгодно.

- Я йому хочу повідомити найважливіші свідчення!

Король Поліксен, не довго вагаючись, погодився зустрітися з пастухом.

Він прийшов у темницю, велів нагодувати в’язня і приготувався слухати.

- Утрата не моя дочка, - зізнався королівський пастух. – Так вийшло…Я знайшов її під час грози сімнадцять років тому. У мене не було дітей. А…Утрата, швидше за все, також є королівською донькою. В моєму домі є доказ цього. Прошу вас вирушити туди разом, і я вам доведу…

 Коли вони, в супроводі охорони, прибули до будинку пастуха, той показав таємну схованку в стіні. Як доказ пастух надав скриньку, в якій знаходилися мантія Герміони, її намисто і записка Антігона.

Розглянувши це, Поліксен змінив своє рішення. Він велів відпустити на свободу батька Утрати.

 Дізнавшись, що закохані вирушили до Снігової країни, він наказав спорядити корабель…

І ось, через багато років, зустрілися і мирно поговорили два королі - Поліксен і Леонт. Король Леонт був радий тому, що знайшлась його дочка!

І незабаром було відсвятковане бучне  весілля Флорізеля та Утрати.