ліліанаа - Ти - і є моя вбивця , ліліанаа

 - Вибач Конвалія, але ми не можемо бути разом. - пролунала його відповідь. Я відпустила хлопця та глянула в його очі. 

 - Чому? Арлене, чому? Нам ніхто не забороняє бути разом! - перейшла в крик я. Хлопець схопив мої руки та притиснув їх до своїх губ в поцілунку. Мовчав і не казав причини..

 - Арлене.. Чому? - безсил запитала брюнета, він відпустив мої руки.

 - Ми не витримаємо відстані, ми не зможемо. Я не довіряю, але не тобі. Я не довіряю собі, я погублю тебе. - нарешті він дав відповідь та обійняв мене. 

 - Але ж я можу поїхати з тобою. Чому ти навіть не думаєш про цей варіант? - запропонувала йому і в мені прокинулася маленька надія, що він погодиться.

 - Ні, не можна. Ти залишишся тут і навіть сама пізніше не прилетиш у Іспанію. - він відмовив. Не можна? Не хоче? Чи там хтось є? Я піднялася на ноги, а хлопець за мною. Ми дивилися в очі один одного і мовчали. Я востаннє дивлюсь на його вуста, очі, вилиці, волосся, руки, тіло. Арлен підійшов до мене та взяв моє обличчя у руки та торкнувся губами до моїх, чекав моєї реакції. Я повинна була його відпихнути, не дозволяти цього, але не змогла. Піддавшись йому наші вуста сплелись в найніжнішому поцілунку, ми не відривалися один від одного поки не забракло повітря. Я глянула на Арлена і зробила крок від нього.

 - Soy tan delicada como un lirio de los valles? - запитала іспанською я. (Я ніжна як конвалія?)

 - Eres tan delicada como un lirio de los valles. - відповів Арлен та ми з болем в душі посміхнулися. (Ти ніжна як конвалія.)

Після його відповіді я обернулася та пішла до виходу, щоб пошвидше покинути це місце. Воно завжди буде нагадувати мені про Арлена..

АРЛЕН

Коли вона пішла, я хотів побігти за нею. Зупинити, обійняти, поцілувати, ніколи не відпускати та не робити боляче. Я побачив як вже внизу вона біжить витираючи обличчя від сліз, оберігав її від Томаса, а сам в рази більше болю наніс. Просто після цього я зненавидів себе, яким жалюгідним був. Закохав у себе дівчинку, а потім залишаю її як ні в чому не бувало.

Зі злості я погасив всі свічки, шампанське розбив, келихи в руках роздавив. Я перевернув тут все з ніг на голову, мені було так соромно перед моєю Конвалією. 

Я дістав з кишені кулон та глянув на нього, міцно стиснув його у долоні та повернув до кишені. 

 - Ми обов'язково будемо разом моя Конвалія. - сказав вголос та пішов геть з цього місця.