Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

що ледь міг це зробити, і ось ти тут, спрагла, спокуслива молода вдова, і навіть уявлення не маєш про всі ті приємні штуки, які чоловік може зробити жінці, щоб їй було добре. Скажи-но, красунечко, хочеш, щоб я просто зараз зробив із тобою дещо з цього?

Кат сховала обличчя у велетневому плечі. Приймаючи цю сором’язливість за згоду, капітан знову посміхнувся, глибоко замуркотав, як ласий кіт, і провів жирним пальцем уздовж її щільно стиснутих ніг. Кат заплющила очі й зосередилася на тому, щоб не закричати.

У лісах, нижче за течією річки, Ашер Кіра почув, як заверещала Сьюзен. Швидко, але обережно він поквапився з’ясувати, що сталося. Ніжного молодого банкіра знудило від видовища, що відкрилося перед ним. У своїх юнацьких мареннях він іноді уявляв собі, як бере жінку, що опирається йому, але те, яким огидним виявилося справжнє зґвалтування, налякало його. Він намагався віддихатися, пересилити свій гнів і відразу. Здоровий глузд переміг. Він навряд чи міг би сам упоратись із трьома чоловіками. Знову пірнувши в густі чагарі, Ашер Кіра кинувся шукати лорда Босвелла.

Йому на це знадобилося більш ніж півгодини, бо він рухався обережно, позначаючи свій шлях, щоб легко повернутися назад. Спершу він знайшов Коналла й ошелешив його розповіддю про побачене. Шотландський капітан зблід. Схопивши юнака заруку, Коналл потяг його до графа. Обличчя Босвелла аж затьмарилося від гніву, і він, либонь, чимдуж кинувся б на допомогу, якби товариші його не стримували.

— Зараз нам не спинити ту чортівню, мій лорде, — похмуро проказав Коналл. — Що нам зараз потрібно, так це повернути їх живими.

Френсісові здавалося, що він цього не витримає. Його прекрасну, хоробру Кат знову кривдять! Чи подарує їм небо коли-небудь спокій? І в люті, що охопила майже все його єство, він упевнено подумав, що власними руками вб’є її мучителя.

Уже майже поночі вони похмуро повернулися до табору. Тихо розглядаючи пляж із невисокої кручі над ним, вони побачили, що троє солдатів запалили вогнище й посідали навкруг нього. Сьюзен ніде не було видно, а от Кат — і досі гола — сиділа на широких колінах капітана. Вони підповзли ближче й почули суперечку між чоловіками.

— Я не візьму до тями, чого б тобі не дозволити нам узяти її, капітане, — говорив один із вояків. — Ти сам цього зробити вже не можеш, то й не даєш її нам із Мустафою.

— У вас є ще одна дівчина, Іссо.

— Вона вже знепритомніла, капітане, — поскаржився солдат. — Нецікаво смалити жінку, яка не рухається. Давайте вже розважимося із золотоволосою. Ну ж бо. Ти ж раніше не був собакою на сіні.

— Ви двійко бовдурів! Ця жінка — справжня красуня! Якщо я не дозволю вам двом зіпсувати її, ми отримаємо за неї купу грошей в Аполлонії. Тоді зможете купити всіх жінок, яких схочете. А на цю не зазіхайте!

— Ми ж бачили, що ти вже робив із нею, капітане, — мовив Ісса. — Дайте нам хоч це зробити. Ооох, чорт! Які в неї прекрасні великі цицьки! Я хочу їх відчути. Ну ж бо, капітане! Дай нам покуштувати трохи!

Капітан Омар встав, упустивши Кат, і загорлав:

— Ні! Ні! І ще раз ні! Ви її спаскудите синцями. Я ж вас двох добре знаю. Тварюки! Пхайте в іншу й думайте про те, скільки грошей ми отримаємо, коли продамо цю!

Він знову гепнувся на пісок і смикнув Кат назад, у відносну безпеку своїх широченних колін.

Спостерігаючи за всім цим з укриття, Босвелл дякував Господові за те, що її не зґвалтували. Уся жорстокість дісталася Сьюзен, бідолашній дівчинці. Граф присягнувся, що опікуватиметься нею, як тільки зможе. Якщо лише вони виберуться звідси живими, Сьюзен усе життя проживе в розкоші.

Прослизнувши назад до лісу, він безмовно дав Коналлові з Ашером знак іти за ним. Вони дісталися до невеличкої галявинки, і він тихо сказав;

— Я думаю, нам варто зачекати, доки вони поснуть. Кожен візьме на себе по одному, але той капітан мій. — Інші двоє кивнули.

Граф запитав в Ашера:

— Як думаєш, хлопче, зможеш убити людину?

Ашер Кіра кивнув.

— Так, мій лорде, зможу. Після того, як я побачив, що скоїли зі Сьюзен, я зможу вбити одного з тих, хто це робив.

Граф похмуро посміхнувся, і троє чоловіків посідали чекати.

Безмісячна ніч ставала темнішою, і поступово гамір, що долинав від солдатів, затих, і лише хропіння порушувало тишу. Тоді вони знову тихенько підповзли до табору. Вогонь ледь жеврів. Усі троє чоловіків були тут. Той, якого залишили на варті, хропів не тихіше за своїх товаришів. Босвелл здивовано похитав головою. Ці турки, яких вважали найкращими військовими у світі, виявилися геть нікчемними вояками. Замість того, щоб спати всім поряд біля вогню, вони лежали розрізнені — легка здобич і для людей, і для тварин. Граф кивнув Коналлові й Ашеру. Мов тіні, троє чоловіків вийшли з темряви в слабке світло багаття. Вони спокійно й розважливо зробили свою справу. Важка рука швидко затискала рота, щоб придушити крик, а горло тим часом розрізалося від вуха до вуха. Двоє солдатів швидко померли. Залишався тільки капітан Омар.

Тишу пронизав шотландський бойовий клич, від якого кров холоне в жилах. Турецький капітан перелякано скочив на ноги. Швидко озирнувшись, він зрозумів, що його товариші мертві. Поволі він повернувся й опинився віч-на-віч зі своїми супротивниками. їх було лише троє — безбородий юнак, на якого взагалі не варто було зважати, і два загартовані воїни. Омар не був боягузом, але така перевага суперників йому не сподобалася.

— Я капітан Омар з іллірійських військ султана, — відрекомендувався він. — А ви хто такі?

Найвищий із чоловіків ступив уперед.

— Моє ім’я не має жодного значення, ти, свиняче гімно! Ти все одно не проживеш стільки, щоб його повторити!

Це була неймовірна образа, але капітан був спантеличений.

— Хіба ми знайомі? Я вас чимось образив? — Він переступив із ноги на ногу.

— Не рухайся, капітане, — сказав високий чоловік. — У мого юного друга є пістолет, націлений просто на тебе. Він заряджений, готовий до пострілу. Якщо його палець ненароком ковзне… — Він замовк і посміхнувся. — Бачив коли-небудь, як люди помирають від кульових ран, капітане? Величезна дірка, що наскрізь прошиває черево? Нутрощі, що вивалюються на землю, мов вервечка сосисок? Зробиш хоч один крок, і на тебе чекатиме саме така вишукана погибель.

Велетенський турок голосно ковтнув і зиркнув на хлопця, яким так злегковажив. Ашер Кіра холодно втупився йому в очі. Його рука легко тримала велику зловісну зброю. Здавалося, що він добре звик