Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Велетень зупинився, насмішкувато дивлячись на неї.

— Здається мені, мій молоденький бойовий півнику, ти зараз не в тому становищі, аби щось наказувати. Утім, ти збудив мою цікавість. Ви не іллірійці, то як ви тут опинилися?

— Ми з Трикки, — відповіла Кат. — Ідемо на гостину до бабусі, у якої другий чоловік — іллірієць. Ми припливли до верхів’я річки Піньос із товаришем, річковим торговцем. Ми йдемо вже два дні, а до дому нашої бабусі звідси лише якихось кілька годин. Моя сестра схотіла скупатися, перш ніж іти далі.

Велетень поволі посміхнувся, і Кат пронизало страшне усвідомлення.

— Я Омар, — сказав він. — Капітан іллірійського війська. Ми тут, у горах, збираємо з місцевих племен данину для султана. З іллірійцями слід поводитися чемно, бо інакше в султана може виникнути зайвий клопіт. їхнім жінкам заборонено з нами спілкуватися, і ми не чіпляємося до них. Минуло вже кілька тижнів відтоді, як мої чоловіки насолоджувалися жіночим товариством. Твоя сестра дуже гарненька. — Він обернувся до своїх людей. — Виловлюйте ту річкову німфу, — різко наказав він. Потім він знову повернувся до Кат. — Утім, гарненький юнак — це теж досить непогано, — і він зі сміхом кинувся вперед.

Ніж Кат устромився йому в руку. Омар кучеряво вилаявся, але й далі наближався до неї. Вона ще в кількох місцях пустила йому кров, але він і далі тіснив її назад, доки вона не вперлася спиною в схил перед печерою. Якусь мить вони стояли нерухомо, дивлячись в очі одне одному. Її серце шалено калатало, і вона важко дихала від страху й утоми. Вона почула вереск Сьюзен і затремтіла.

Вона кинулася на нього, але він швидко повернувся й вражено закректав, коли ніж глибоко встромився йому в плече. Дужою рукою він розлючено вдарив її по голові, і вона впала на землю. Тюрбан і бандана злетіли з неї.

На мить запала тиша, доки капітан витяг ножа з плеча й затиснув рану. Потім він кинув погляд на напівпритомну жінку біля своїх ніг і закричав від захоплення:

— Дяка Аллаху! Ще одна жінка! Скажене задерикувате кошеня, але ж самичка!

Нахилившись, він потягнув Кат за руку і, затиснувши її обличчя між великим і вказівним пальцями, утупив у неї важкий погляд.

— Клянуся іменем Аллаха! — пробурмотів він ніби до самого себе. — Та ти красуня! Справжнісінька винагорода.

Заціпеніла, вона непорушно стояла, доки він швидко й майстерно здирав із неї весь одяг.

— Благослови мене Аллах! Моя багата старість забезпечена. — Капітан тріумфально сміявся, обмацуючи руками її зіщулене тіло. Вона затремтіла, коли почала потроху отямлюватися.

— Тихо-тихо, красуне моя, — тихо мовив він. — Тобі не варто боятися мене, і від своїх чоловіків я тебе також захищатиму. Ти більше коштуєш такою, як ти є, ніж зіпсованою ними. Хай тією, іншою вдовольняють свою хіть.

Вона з жахом побачила, що Сьюзен витягли з води, і тепер вона лежить на спині, і один чоловік тримає її, доки другий готується її ґвалтувати. Тяжка доля її служниці викликала в Кат щирий жаль, жаль до дівчини, якій від чоловіків діставалися лише насильство та зневага й жодної ніжності чи любові. «Принаймні в мене все це було», — подумала Кат.

— Ходімо! — несподіваний голос вирвав її з цих роздумів. Велетень протягнув її пляжем трохи вниз, а потім сів і силоміць посадовив її собі на коліна. Вона збирала сили для боротьби, що чекала на неї. Він зареготав, побачивши її пройняте страхом обличчя.

— Та не бійся, красуне моя. Я тебе не силуватиму, хоча — бачить Аллах — ти й святого спокусила б. На жаль, мою чоловічу силу кілька місяців тому забрала лихоманка. А втім, — і він знову посміхнувся, — я знаю й інші способи вдовольнити дівчину. Уночі, коли мої люди поснуть, випробуємо котрийсь із них, еге ж?

Кат здригнулася.

— Що ти збираєшся зі мною зробити? — запитала вона.

— Та що ж, продати тебе, жінко! О Аллах! Чи ти в дзеркало ніколи не дивилася? Ти принесеш мені справжнє багатство, хоча не знаю, отримаю я за тебе кращу ціну на відкритому ринку чи від перекупки Фатіми — з’ясуємо це вже в Аполлонії.

Кат охопила безпорадність. «О Боже, — безгучно заскімлила вона, — тільки не знову!» Потім вона опанувала себе. Капітан та двоє його чоловіків не знають, що безпомічні жінки, яких вони захопили, подорожують із трьома чоловіками. Якщо лише вона зможе затримати їх тут, доки не повернуться інші, у них зі Сьюзен з’явиться надія. Але щойно ті двоє закінчать розважатися зі Сьюзен, їхній капітан захоче продовжувати шлях. Була тільки одна можливість затримати їх тут, і хоча вона стискалася від самої думки про це, знала, що мусить це зробити.

Капітан пестив її груди. Хай він на якийсь час і втратив свою міць, але бажання нікуди не поділося. Що ж, тим краще. Помолившись, щоб чоловіки скоріше повернулися, Кат заговорила нерішуче, тихим, сором’язливим голосом:

— Я от уже два роки як удова, капітане, і мій чоловік був зовсім простаком. Що… що… — Вона трохи помовчала. Опустивши очі, удаючи, що нічого не розуміє й страшенно соромиться, вона нервово хихикнула. — Що ви мали на увазі, коли говорили про «інші способи вдовольнити дівчину»? — закінчила вона скоромовкою.

Крихітні свинячі очі капітана Омара звузилися, а потім у них блиснуло передчуття.

— Два роки як удова? І в такої красуні, як ти, не було залицяльників, з якими можна було розважитися?

— Я була в скорботі, а потім мій батько занедужав і ми із сестрою доглядали за ним, доки він не помер. Не було в мене часу для залицяльників, — соромливо закінчила вона.

— Звісно ж, твій чоловік був хтивим жеребцем і показав тобі кілька цікавих штук, які можна виробляти в ліжку?

— Ой, та ні, капітане! Мій чоловік був значно старшим за мене. Він був багатієм, коли я виходила за нього, і батько отримав дуже великий викуп за наречену. Коли ж мій бідолашний чоловік помер, він уже втратив усі свої статки: прогадав з інвестиціями. Якби мій любий батько не забрав мене назад, я потонула б у злиднях.

— Але ж ти вже не незаймана, правда?

Кат розуміла, що брехати не варто.

— Та ні, капітане! Мій чоловік виконував зі мною свій обов’язок раз на тиждень.

— Раз на тиждень? Раз на тиждень! — прогудів велетень. — О Аллах, жінко! Якби ти була моєю дружиною, я б тебе буцожив тричі за ніч, а на шабат — удвічі більше! — Він посміхнувся. — Отже, ти побувала в шлюбі з якимось стариганом,