Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, або соціаль­ної реабілітації (статті 98—99 КВК); 2) робота на підприємствах, в організаціях, установах інших відомств і форм власності.

У цьому разі засуджені працевлаштовуються на таких об’єктах за умови забезпечення належної охорони та ізоляції.

Зміст понять «охорона» та «ізоляція» викладений у коментарі до ст. 102 КВК України.

Особливості нагляду та охорони засуджених в інших, поза межами УВП, місцях їх роботи — так званих контрагентських (від лат. contrahens (contrahentis) — той, хто домовляється; сторона в договорі) — визначені в Інструкції про організацію нагляду за засудженими, які відбувають покарання в устано­вах виконання покарань, та в Інструкції з організації охорони установ вико­нання покарань, що затверджені наказами ДДУПВП, які носять конфіденцій­ний характер.

4. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці в УВП з урахуван­ням наявних виробничих потужностей, статі, віку, працездатності, стану здо­ров’я і спеціальності.

Згідно з офіційними даними, через моральну та фізичну застарілість, зно­шеність основних виробничих фондів та інші економічно-фінансові негараз­ди підприємства УВП можуть забезпечити роботою не більш як 70% засу­джених.

Умови праці жінок і неповнолітніх в УВП регулюються законодавством про працю України (статті 174—200 КЗпПУ).

Працездатність засуджених визначається лікарсько-трудовими комісіями ДКВС, що діють на підставі затвердженого ДДУПВП та МОЗ України Поло­ження (див. коментар до ст. 116 КВК).

Для осіб, які не мають спеціальності за фахом, що є необхідним для робо­ти на підприємстві УВП, та для засуджених, які взагалі не мають робітничої професії, в колонії організовуються курси професійної підготовки робітників на виробництві, навчання на яких є обов’язковим (ч. 4 ст. 125 КВК).

5. У частині 2 статті, що коментується, визначений виключний перелік за­суджених, які вправі працювати в УВП з дозволу адміністрації колонії та з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Такий висновок зазначена комісія виносить на підставі об’єктивного аналізу здоров’я засудженого у письмовій формі та на підставі вимог нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я. Після отримання такого висновку процедура залучення цих осіб до роботи в УВП є такою самою, як і для інших засуджених: згідно з пода­ною ними заявою видається наказ начальника колонії про працевлаштування особи або на підприємстві УВП, або в інших місцях, визначених адміністра­цією, який за змістом має відповідати вимогам КЗпПУ (ст. 24).

6. Специфіка реалізації законодавчо визначених функцій діяльності УВП обумовлює введення ряду перешкод для залучення засуджених до позбавлен­ня волі до роботи на деяких об’єктах колоній. Відповідно до п. 64 ПВР УВП, забороняється використовувати працю засуджених:

а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова докумен­тація;

б) на роботах, пов’язаних з устаткуванням для множення документів, ра­діотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоналістів, касирів, завідувачів продовольчих і речових складів;

г) на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням і видачею медикаментів, а також вибухових і отруйних речовин;

ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових і оперативних автомобілів і мотоциклів;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

7. У частині 4 статті, що коментується, зазначена заборона і, водночас, од­не з правообмежень, що випливають із правового статусу засуджених, а саме: ці особи не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів. Як зазначено в ч. 4 ст. 44 Конституції України, заборона страйку можлива лише на підставі закону, тобто дана стаття Кодексу повніс­тю відповідає принципу верховенства права. З іншого боку, вказана правова заборона зумовлена вимогами ст. 107 КВК України, відповідно до якої засу­джені мають право подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені і з питань, що стосуються їх особисто. У частині 4 цієї ж статті встановлена пряма заборона для засуджених щодо здійснення неза­конних дій як особисто, так і колективно. На вирішення трудових спорів на індивідуальному рівні орієнтує суб’єктів цих правовідносин і КЗпПУ (гла­ва XV).

Специфіка кримінально-виконавчих відносин (див. коментар до ст. 1 КВК) та імперативний метод їх правового регулювання не передбачають колектив­них форм вирішення різноманітних спорів і т. ін., що можуть виникати між адміністрацією УВП і засудженими, а в окремих випадках містять і пряму за­борону щодо здійснення таких дій. У статті, що коментується, йдеться саме про такі ситуації.

8. Термін «можуть», що вжитий законодавцем у ч. 5 статті, що коментується, означає: адміністрація УВП вправі залучати засуджених до виконання певних робіт без їх оплати. У свою чергу, для осіб, які відбувають покарання, участь у такій трудовій діяльності виходячи зі змісту ч. 1 ст. 9 «Основні обов’язки за­суджених» та ч. 3 ст. 107 КВК України «Права і обов’язки засуджених до по­збавлення волі» є обов’язковою. Більш того, невиконання засудженими цих обов’язків тягне за собою встановлену законом відповідальність, включаючи кримінальну (зокрема, за ст. 391 КК «Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи»).

Перелік зазначених у цій нормі робіт є вичерпним і розширеному тлума­ченню не підлягає, а їх виконання передбачає дотримання ряду істотних умов:

а) до цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості.

Для забезпечення даної вимоги начальник відділення соціально-психоло­гічної служби складає графік, який затверджується начальником УВП, та веде

облік виконаних робіт (включаючи облік годин, що були відпрацьовані), і осіб, які залучалися безоплатно до їх виконання.

Термін «як правило» означає, що виходячи з конкретних життєвих обста­вин, умов виконання та відбування покарання і т. ін. черговість залучення за­суджених до зазначених робіт може і не дотримуватись (хвороба засудженого; тимчасовий перевід в іншу УВП чи ДІЗО; перебування на побаченні тощо). Проте кількість відпрацьованих засудженим безоплатних годин щомісячно та за весь час тримання у місцях