astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Ну, що ж, мені таки доведеться поспілкуватися з Мамуною і Тутмосом особисто, оскільки ці двоє вже занадто знахабніли.

- А що мені робити? – запитала Пона.

- Йти спати.

- То тобі більше не потрібна моя допомога? – не встигла запитати білявка, як пластичні маніпулятори плавно опустили тіло королеви, а потім почали зникати один за одним у металевій основі медісек-камери.

Наступної миті королева Тамаріс прийшла до тями. Повільно та незграбно вона почала підводитися. Ставши на коліна та торкнувшись долонями усіх своїх шести рук надміцного скла, інопланетянка розплющила очі і глянула на Пону.

- Ой! – скрикнула та від несподіванки і підскочила на місці.

- Що таке? – запитав Закеріас Семакі, встаючи з кушетки та намагаючись прикрити своє оголене тіло шубкою.

- Закеріас, звідки ти узявся? – слабким голосом запитала королева, очі якої горіли полум’ям. Потім, однією з рук вона торкнулася свого чола і зауважила: - Він – на місці.

- Так, Ваша Величність. До того, як реліквія повернулася до Вас, Вам довелося пройти нелегке випробування.

- Де я?

- У повній безпеці, - відповів царевич, підходячи упритул до прозорого резервуару. – У Астрополісі.

- А що ж відбувається на Трімолайї?! Мабуть, зараз там панує справжній хаос…

- Так, Ви маєте рацію, але офіційно влада на планеті і досі належить Вам. Удо Угу та Пала Руму контролюють ситуацію на стільки, на скільки це можливо і чекають Вашого повернення. Поки Ви та Ваш симбіот живі і знову об’єднані, ніхто інший не зможе посісти королівський трон.

- Звісно, інакше священні надра планети не віддадуть претендентові новий кристал. Поки я і мій кристал живі, ніхто не зможе узурпувати владу. Можуть відбуватися заколоти і навіть революція, але з усім цим я зможу впоратися… Але як я опинилася тут? Я майже нічого не пам’ятаю після того, як викрали мій кристал… Все як у тумані… Дівчина так схожа на цю… - королева кивнула на Пону, - потім – молодий хлопець разом з нею у тісному ліжку… несміливий, але закоханий у неї… Усі ці образи… лише вони приходять у вигляді спогадів…

- Як Ви побачили мене і Курта Метьюза?! Вас там не було… - від подиву білявка ледь не впала.

- Ну, взагалі, тепер мені усе зрозуміло. Це сталося завдяки моєму кристалу, - відповіла королева Тамаріс і її вогняні очі запалали іще яскравіше. – Ймовірно, він був у тебе… Це ти поцупила його у мене?

- Ні, Ваша Величність, не вона. Це зробили двоє Ваших слуг. Такі собі Рокку Бікко та Свагу Рере – мешканці планети Трімолайя на замовлення голови кримінального синдикату. Нещодавно тіла цих твоїх двох підлеглих-зрадників та їхніх співучасників у крадіжці виявили поліцейські у космічному боті. Ця ж дівчина цілком випадково узяла Вашу реліквію у помешканні одного з контрабандистів, який був пов'язаний з кримінальним синдикатом, не знаючи про справжні її цінність та походження. Тож, можна сказати, що вона врятувала Ваш камінь, а доля знову ж таки цілком випадково привела її з ним сюди. Тож, мені лише залишалося вирвати Вас з рук зрадників, щоб возз’єднати з каменем-реліквією. Сподіваюся, що я зробив усе правильно і Ви скоро одужаєте та не відчуватимете дискомфорту.

- Ну, що ж, я вдячна вам обом за порятунок, тому винагорода у п’ять мільярдів міжгалактичних сатів тепер – ваша. Я зв’яжуся з  Удо Угу та Пала Руму і вони відразу ж відправлять готівку сюди.

- Яку іще готівку? Навіщо? – не зрозумів Закеріас. – Я – забезпечена людина і рятував Вашу Величність не заради користі. Такими діями Ви просто ображаєте мене.

- Тобі гроші може і не потрібні, а ось дівчині – згодяться. Тим більше, що у неї є благородна мета. Скоріш за все, вона захоче витратити їх на порятунок дорогої людини свого коханого.

- А про Крістіана звідки Вам відомо?!

- Мила дівчинко, я не лише бачу тебе наскрізь, а й навіть відчуваю «запах» твоїх думок. Кристал та я - пов’язані іще з моменту мого народження, ініціації та сходження на трон і поки ми обоє живі – навіть найбільша відстань не є перепоною для постійного ментального контакту. Лише після фізичної загибелі одного з нас – зв'язок переривається остаточно, втрачаються усі надздібності і настає смерть іншого з пари. Тож, я вдячна тобі за збереження мого кристалу, а Закеріасу – за продовження існування моєї династії. Тепер усі зрадники та повстанці або будуть знищені, або надалі служитимуть мені, тільки вже у якості безправних рабів. Своєю необдуманою крадіжкою ти випадково врятувала нам життя, тож я віддам тобі твою винагороду, яку встигла призначити іще до того, як моєю свідомістю майже повністю заволоділа темрява забуття, а тіло почало корчитися у болючих судомах.

- О, то як я бачу, за моєї відсутності тут відбулося щось схоже на любовну драму… - хитро посміхнувся Закеріас Семакі.

- Та яка там любовна драма? – запитала Пона і ніяково глянула царевичу у вічі.

- Хто такий Курт Метьюз? – хитра посмішка не сходила з його обличчя.

- Пілот-гонщик з команди «BLACK ARMADA». Так вже сталося, що час від часу він витягав мене з усіляких неприємностей, до яких я потрапляла будучи п’яною… Ну, і якось випадково ми переспали…

- Випадково? – запитала королева Тамаріс, а потім почала весело сміятись. На жаль, її тіло було іще заслабке, тому впало не медичний килимок, яким була застелена внутрішня робоча поверхня медісек-камери. Закеріас теж почав сміятись.

- Чому ви смієтеся? Коли я знаходжуся під дією алкоголю, то роблю усілякі дурниці… - розгублена білявка була сама невинність, що іще більше розсмішило царевича і королеву.

- Ті, як ти їх називаєш, «дурниці» ти робила цілком усвідомлено і з задоволенням. Про це свідчили енергетичні імпульси твого мозку, які відчув мій кристал, а потім він ще й зробив ментальну «копію» цих твоїх відчуттів і крізь час та простір передав її мені. Попри сильний біль та напівпритомний стан я таки змогла отримати її і закарбувати у своїй пам’яті не лише твої відчуття, а й того, з ким ти ночувала. Хоч ти і не бажаєш усвідомлювати очевидне, але ти і той Курт Метьюз – закохані, - промовила королева, знову підводячись на коліна.