Зоя Лістрова - Пограємо в любов, Зоя Лістрова

Глава 10

За два дні я полетіла.

 Мені було прикро, що так сталося. Робота мені подобалася і платили добре. Але у моє життя увірвалося минуле, я могла проігнорувати і продовжувати жити далі, я ж вирішила погратись з долею. Я повернулася в минуле, туди де була скривджена п'ятнадцятирічна дівчинка, що закохалося вперше нерозділено. Герман розтоптав усі мої почуття. Я згадала як він сміявся з мене.

- Германе, я люблю тебе.

- Ти, ти спочатку вирости сиськи та волосся. Ти на пацана схожа. Як у тебе закохатися можна.

- Ти почекай, я стану гарна. Я дуже тебе люблю. Я так тебе люблю, як ніхто тебе не любитиме.

- Що ти знаєш про кохання? Малявка, ти готова до сексу.

- Так, - зніяковіло сказала, опустивши голову. - Я на все готова заради тебе. Тільки не відганяй мене.

 Я підійшла до нього, обійняла. Він відштовхнув мене, як якесь бридке жабеня.

- Фу, не вистачало, мені статтю за зв'язок із тобою. Уходь. Ти не викликаєш у мене бажання бути з тобою. Розумієш, що у чоловіка має стояти, а дивлячись на тебе я імпотент.

- Герман, не жени мене, я всьому навчуся і любитиму тебе як ніхто.

Він засміявся і пішов. Він розтоптав мої почуття. Я прийшла додому і тільки тоді заревіла. Мама розпитувала, що сталося, я мовчала. Я два дні не їла, а лише плакала. Тільки коли мене тато запитав:

- Лізонько, дитинко, тебе образив хто? Тебе зґвалтували?

- Ну що ти таке кажеш, тату. Я закохалася, та сказала йому. А він сміється з мене.

- Ну слава Богу. Закохалася, моя красуня, ти вперше закохалася.

- Він мене не вважає красунею. Так і сказав.

- Він сліпий, не розглянув головного. І не дочекався, коли ти розквітнеш. Бутон, теж не гарний, зате яка гарна квітка. Забудь його, він не вартий твоїх сліз. Мине час і ти сама це зрозумієш, - сказав тато.

Мені так добре і тепло стало. Я зрозуміла, мені треба почекати, я розквіту, і він побачить, що загубив. Я не знала тоді, як я поведу себе побачивши його.

І ось це сталося, випадково в аеропорту. Я вже давно забула його. Я забула кохання свого життя, як я тоді думала про Германа. Випадок втрутився у життя і звів нас знову. Тільки мої почуття мовчали. Навіть серце не йокнуло. Я б так і пройшла повз нього, якби він не заговорив зі мною. А потім він запропонував те, що запропонував, і я погодилася. Ось тепер я відіграюся на тобі, а потім ти дізнаєшся хто я. Так я подумала, коли зрозуміла, що він мене не впізнав. А виявилося, все набагато складніше.

 

Через три дні я поверталася. Коли виходила з аеропорту, мене зустрічав Герман.

- Привіт! Міг би не зустрічати.

- Привіт! Я нудьгував. Жаль, що ти не рада. Може розкажеш, чому ти така кусюча .

- Не зараз.

- Добре, зачекаю. Злітала нормально?

- Так.

- Куди тебе відвезти?

- Хочу чогось солоденького та кави.

- А як же фігура?

- Ти хвилюєшся за мою фігуру, значить не любиш товстеньких?

- Мені симпатичніші такі як ти, а вірніше ти. Знаю, що цього не можна говорити за договором.

- Це останнє попередження та починаються штрафи.

- Знаєш, доки тебе не було, я вивчив договір. Він жорстокий по відношенню до мене. Чому?

- Без коментарів.

- Зрозуміло, хоч нічого не зрозуміло.

- Ти собі нічого не замовив. Значить йди, і не заважай мені насолоджуватися, - я замовила три різні тістечка.

- Гаразд, замовлю. А що смачніше?

- Все смачно. Мені візьми ще наполеон.

- Я вперше бачу дівчину, яка не боїться за свою фігуру. Зазвичай все бояться з'їсти зайвий шматок, жують траву і типу наїдаються. А ти нормально завжди їж.

- Зате ввечері, вони наїдаються від пуза.

- Ти не маєш рації, я з кількома жив і …

- Я рада за твоє бурхливе та різноманітне життя, але мені не цікаво.

- Вибач. Смачне тістечко, дуже. Що далі у наших планах?

- У моїх, поїхати додому та прийняти ванну, після дороги. Я знову три години просиділа в аеропорту, – я суворо подивилася на нього.

- Я зрозумів, мовчу, мої думки при мені, він посміхався.

 Мені не можна дивитись на нього, у нього приваблива посмішка, а мені не потрібно розбуджувати мої почуття. Все в минулому, хай там і залишиться.

- Відпочину, подзвоню сама.

- Вже чекаю на дзвінок. До речі, подумай, з ким вибиратимеш сукню. Моя мама, твоя чи я.

Жах, скоро весілля, ще треба поговорити з Мілою, ось вона здивується. Розповідати я їй про все я не збиралася. Добре, що вона його не знає, а то б пробовталася.

 

- Як з'їздила?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍