Iрина Давидова - Моя слабкість, Iрина Давидова

Глава 14

Ранок почався з ароматного запаху кави. Сонно потягнулася в ліжку та обомліла. Який ще запах кави, якщо я живу одна? Відкинула ковдру і сунувши ноги в капці, побігла на кухню подивитися хто є порушником мого сну.

Забігла і застигла. Нікого. А ось з душу чувся шум. Уважним поглядом пройшлася по поверхні столів, і хмикнула. Як же... Можна подумати я очікувала побачити тут маму. Ні, телефон Гриші. Закрити б його зараз у ванній, та писати хочу.

Підійшла до дверей і обережно постукала, в надії, що цей нахабник не надумає вийти голим до мене. Від Гриші можна очікувати чого завгодно.

Шум води притих. Почулося шурхання, і через кілька довгих секунд двері відчинилися, являючи переді мною нахабну морду. Гриша вийшов в одному рушнику на стегнах. І весь мокрий. Краплі води дуже сексуально виглядали на його накачаному тілі. Але поведінка чоловіка мені не подобалася.

― Доброго ранку, мала, ― хмикнув він, і нахилившись, руками обхопив моє обличчя і поцілував губи.

Я шльопнула його по руці та обдарувала гнівним поглядом.

― Зовсім охренів вже? Може мені з'їхати з цієї квартири, щоб тобі було де жити? Гриша, ти чого прив'язався до мене?

― Лікарка, не бикуй. У нас тільки почалися стосунки, а ти постійно на мене женеш. Мужики не люблять сварливих баб.

Я поплескала віями, перебуваючи в ступорі від його слів. Які стосунки?

― Між нами нічого немає, Гриша. Я навіть прізвище твоє не знаю, а ось у зворотному впевнена. Ти вже все дізнався у моєї мами. Скажи мені, сусід, чого ти хочеш.

Гриша примружився, облизнув губу і посміхнувся.

― Тебе хочу. Тільки тебе. Ти після сну така гарненька.

― Мені нудить від тебе, Гриша. Ти вмикаєш стурбованого ідіота, і це відштовхує мене.

― Вибач, Ніно, що я завжди тебе хочу. Мене тягне до тебе, розумієш?

― Мені все одно. Після того, що ти зробив, я плювати хотіла на тебе і на твої бажання. Я не дозволю тобі витирати об мене ноги. Або ти думав, якщо раз подарував квіти, я повинна розтанути? Запам'ятай, тепер ти квітами не оздобишся. Мінімум машина. А тепер одягни труси, і звали з моєї квартири.

Я обійшла його і зачинилася у ванній кімнаті. Писати хочу сильно.

Сподіваюся, коли я вийду звідси, у квартирі вже нікого не буде. Так, я дійсно злилася на Гришу за його жахливу поведінку. Ці дурні вчинки гнівали, і мені зовсім не хочеться з ним спілкуватися. Не кажучи вже про що більше. Не звикла я до такого ставлення з боку чоловіка. Не захотів зробити вибір, нехай котиться до повій.

Прийнявши душ, я видихнула і вийшла з ванної кімнати. У квартирі тиша, і тільки аромат кави нагадав мені про візит нахабного похітливого грубіяна. Цікаво, на що він розраховував? Отримати ранковий секс?

Кумедно! А ось прізвище своє він мені так і не сказав.

На столі стояла чашка з кавою. Я посміхнулася і зробила пару ковтків. А ось за це спасибі. Каву я люблю. Забрала чашку і пішла в вітальню в крісло. Здається, сьогодні погода хороша. Можна після обіду прогулятися, а потім подумати, коли зручніше піти в зал.

Допивши кави, я поглядом застигла на букеті білих хризантем. Моргнула кілька разів і нахмурилася. У мене глюки? Відставила чашку на столик і побігла в кімнату переконатися, що я ще не зовсім рушила. Ні, троянди на місці. А це вже другий букет? Гриша, що з тобою?

Підійшла до квітів і носом уткнулася в пишні бутони. Як же смачно і красиво! Але з чого раптом? Чи він не зачастив?

Відшукавши свій телефон, вирішила набрати грубіяна, і запитати, що він тут робив, і чи не забув квіти забрати? На дзвінок відповів після третього гудка.

― Що, лікарка, скучила?

― Гриша, скажи чесно, навіщо ти ходиш до мене?

― Я чесний з тобою. Ти мені подобаєшся, і я хочу, щоб ти була моєю. Так і буде.

― Не будь таким самовпевненим. І ще скажи, навіщо тягаєш квіти?

― Тобі подобаються? ― таким ніжним голосом, чого я від Гриші ніяк не очікувала.

Перевела погляд на квіти та посміхнулася. Як таке може не подобатися?

― Квіти красиві, але на цьому все.

― Ніна, я не можу зараз покликати тебе в ресторан, на те є причини. Ми могли б повечеряти у квартирі?

― В мене чи що?

― Ні, я сам організую.

Я зітхнула.

― Ти не вмієш просто вечеряти.

― А якщо я присягнуся тобі, що пальцем не зачеплю, якщо сама не захочеш?

― Я не захочу, ― ти дивись нахабний який. Невже думає, що я сама не витримаю і застрибну на нього?

― Гаразд. Так ти повечеряєш зі мною?

― Як друзі, не більше.

― Дякую. Може переваги якісь? Чого ти хочеш?

― Дивись на свій смак. І врахуй, якщо ти посмієш зачепити мене, я подряпаю тобі обличчя.

Гриша розсміявся, зачаровуючи мене своїм сміхом. Гад такий!

― Я врахую. Тоді о сьомій за тобою заїду?

Я знизала плечима.

― Я буду готова. До зустрічі.

І поклавши слухавку, кинула погляд у вікно. Треба Галі дзвонити, нехай радить, що надіти на «дружню» вечерю. Про таке подумати я і не могла. Власне, навіщо наряджатися на дружню вечерю? Подумала і вирішила, що, якщо захочу, і в піжамі поїду. Хоча ні, з таким збоченцем потрібно скафандр надягати.

У підсумку перерила всю шафу, обшукала комод, тумбочку, і втомлено зітхнувши, зателефонувала подрузі.

― Виручай, Галь, грубіян на вечерю покликав. Що надіти?

― Ого, подруга. Ну, тут я тобі одне скажу, щоб ти не наділа, він все зірве з тебе.

― Дякую. Бувай.

Допомогла, зараза!

Засмучено зітхнувши, я відклала телефон і пішла снідати. І справді, навіщо мені заморочуватися з вбранням, якщо ми все одно просто друзі? Принаймні я не збираюся з ним спати та заводити будь-які стосунки, крім дружніх. Коли з самого початку все йде не так, то толку вже не буде. Ось і у нас з Гришею все пішло не так. Спочатку вони викрали мене, поводилися грубо, а потім між мною і Гришею стався секс. Все. Ніяких обіцянок, тільки задоволення. Тільки чоловік тепер думає інакше. Сподівається, що я така дурненька, поведуся на квіти та розтану. Ніфіга. Це не про мене. Я не вірю чоловікам, які часто змінюють баб. Та ще і яких? У яких на лобі написано, що вона готова на все заради грошей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍