Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- Я... подумала, що раптом нам доведеться обміняти Тіара на іншого бранця. От я й вирішила, а чому б не купити імперського солдата. Про всяк випадок, - пролепетала вона, стискаючись від болю.

- Ти знущаєшся з мене, так? – загравши, жовнами вишкірився Зур. – Вважаєш, це буде рівносильний обмін? А чому ти не скупила всіх? Скільки ти за нього відвалила? - І Зур безцеремонно почав обмацувати її, поки не витягнув у неї з-за пазухи мішечок з камінчиками. - Ти з глузду з'їхала, так? Це б багато пояснило! На ці камінці можна викупити Тіара без обміну! Ще раз питаю, навіщо він тобі?!!

- Відпусти мене! - Вигукнула Енн, вириваючись. - Ти вже забув, про що ми нещодавно говорили? Не роби з мене ворога, Зуре!

Зур відпустив її, навіть відштовхнув від себе. Вся його увага миттєво перемістилася на Ілая. Він заходився ходити навколо нього, до чогось прислухаючись і заглядаючи в очі полоненому. І чим довше він мовчав, тим сильніше ставало занепокоєння Енн. До них вже встигли спуститися решта, а Зур все вивчав «покупку».

Дивлячись на Енн, Лакур невдоволено похитав головою, а Мак, надувшись, навіть не дивився в її бік. Енн знову озирнулася на Зура, але він вже стояв у неї за спиною. Його обличчя перекосила дивна усмішка:

- А чому саме цей, Енні? Чим ця «дрібничка» відрізняється від інших?

 Енн невизначено знизала плечима.

- Відпустиш і цього? Викуповуватимемо всіх імперських виродків, і випускатимемо їх на волю, як птахів. Романтично, шляхетно, ось тільки пахне чимось мерзенним, - прошипів Зур.

- А може там, на «Аватарі», їй промили мізки? – подав голос Жако.

- Ні, - жмурячись, промовив Зур, - Тут заховано щось інше. Іди, Енні. Жако прикує бранця тут, – якось дивно швидко поступився він.

- Тут холодно, а він поранений. Товар може зіпсуватися, - стримано кинула Енн, намагаючись здаватися байдужою, і водночас упевненою у своїх діях.

- Не здохне! – гаркнув Зур, показуючи їй головою у бік рубки.

Вона закопалась у своєму куточку з головою, щоб подумати. Їй здавалося, що вона танцює на кінчику ножа. Зараз вона відчула, що може втратити все.

Все своє свідоме життя Енн пам'ятала себе серед піратів. Бувало, проскакували якісь невиразні далекі дитячі спогади, але вони були такими розмитими, щось на кшталт… дому та жінки, але Енн не була впевнена, чи це були дитячі фантазії чи реальність. Тіар знайшов її маленькою чотирирічною дівчинкою серед пожежі в одній із покинутих колоній. Саме це Енн дуже добре запам'ятала. Тоді їй було дуже страшно, навколо наступало полум'я, жар обпалював обличчя, вона плакала, намагаючись перекричати шум палаючої деревини, як раптом її підхопили чиїсь сильні руки, і, загорнувши в куртку, кудись понесли. Енн пам'ятала своє перше враження про Тіара. Її принесли на якийсь корабель, посадили на стіл, і вона побачила це обличчя. Спочатку стривожене, уважні очі, насуплені брови, робили це пошрамоване обличчя ще страшнішим, але потім він, дивлячись на Енн, усміхнувся, і в його теплих очах маленька дівчинка відчула захист, і вона посміхнулася йому у відповідь. Дорослий чоловік, стираючи з її обличчя сльози, спитав, як її звуть, і, не розібравши відповіді, назвав її Еннжі. Тоді вона вперше побачила своїх братів, окрім Чео. Його вони знайшли згодом. Тіар когось голосно гукнув, сказав, що в їхній сім'ї з'явилася сестра, і першим до неї підійшов Зур. Протягом усього свого життя він приймав лише людські обличчя, бо йому хотілося бути схожим на Тіара. Зур був найстаршим серед них. Він опікувався нею стримано, іноді жахаючи для виховання своїм природним виглядом ящера. Але з часом вона звикла і до цього, але Зура все одно слухалася. Особливо після того, коли вони вже будучи підлітками, вирушили на пошуки провізії в джунглі на одній із планет. …На неї напали. Звідкись зверху, гарчачи, стрибнуло щось важке та волохате. Енн тоді тільки встигла пронизливо закричати. Потім вона пам'ятає, як Мак допоміг їй піднятися, а обернувшись, вона побачила, як Зур добивав те чудовисько. Він був найстаршим і найсильнішим з усіх дітей Тіара. Тому Тіар часто довіряв йому бути за головного, рано почав доручати пілотувати корабель, викладав ази піратських законів. Згодом він навчив цьому всіх. Вони знали, як поводитися зі зброєю, вміли пілотувати будь-яку літаючу посудину, розбиралися в пристроях корабля, вміли орієнтуватися в зоряних навігаційних картах, вміли добувати собі їжу, вміли ... красти та брехати. Тільки ось у Енн це виходило гірше за інших. Спочатку вона червоніла, запиналася, потім вона, звичайно ж, навчилася «володіти особою», як говорив Тіар, але все одно їй було дуже складно переступити через себе, бо крадучи, вона відчувала огиду до всього до чого торкалася. Згодом її завданням стало збирати інформацію про все, що стосувалося інтересів піратства. Енн любила свою сім'ю, вона була прив'язана до них всім своїм серцем. Тіар багато чому їх навчив. Він терпляче розповідав їй про зоряні системи та планети, пояснював закони механіки і гравітації. Стриманий та загартований в боях пірат любив її, як батько любить свою дочку. З нею він був більш м'якшим, ласкавішим, ніж з хлопцями. Але вони й не прагнули змагатися з нею, тому що теж були прив'язані до неї і один до одного. Всі діти Тіара могли померти один за одного, навіть не дивлячись на те, що іноді між ними траплялися сварки чи непорозуміння, все одно вони були сім'єю. Їй знову згадалося, як одного разу вона, Зур та Лакур вирушили шукати заправника в якийсь місцевий притон на Корі, і якісь п'яні хами почали відпускати на її адресу вульгарні жарти. А Зуру багато не треба, щоб озвіріти. Вони з Лакуром тоді набили пики всім, хто там був.

Як і багатьом піратам, їм теж діставалося від імперських солдатів. Скільки разів вони йшли від карателів на ледь живому підбитому кораблі, скільки разів їм доводилося ховатися від них на мертвих астероїдах, де не було ані води, ані їжі. Кілька разів їм навіть доводилося нападати на конвой. Одного разу солдати схопили Мака, а другого разу вже Чео та Жако. Їй не доводилося, але інші вбивали солдатів. Захищаючись, вони вбивали солдатів Імперії! Вони були її братами і те, що вона зробила зараз – вони розцінили б як зраду. Її зрада полягала в тому, що їй сподобався один з таких солдатів. ... Але вона не хотіла їм зраджувати! Адже вона любить їх! ... Але врятувати Ілая для неї було так само важливо. Страшно було те, що вона не могла зробити вибір. Це дуже її засмучувало, і Енн не розуміла, чому так, адже з братами вона вже багато років, а Ілая вона знала всього кілька днів. Такої тяжкості вона ніколи ще не відчувала.