Тіна Волф - Сім поцілунків до кохання, Тіна Волф

— Який тут дивовижний запах! — захоплено вдихнула Марія.

— Це аромат мого майбутнього банкрутства, помножений на десять. Боюся, я не зможу втриматися і куплю абсолютно все, що потрапить мені на очі.

Біля першого ж прилавка Андрій спробував продемонструвати свої кулінарні знання, намагаючись придбати паприку, але випадково вказав на сушений надпекучий перець чилі. Продавець, добродушно сміючись, поплескав його по плечу і запропонував випити м’ятного чаю «для заспокоєння вогню». На сусідньому прилавку Марія, з властивою їй чарівністю, взялася торгуватися за витончені срібні сережки, а вже за п’ять хвилин сиділа на маленькому табуреті, попиваючи солодкий м’ятний чай у компанії продавчині та її сестри, обговорюючи останні новини, якість місцевих шкарпеток і переваги різних порід котів.

— Я ж тебе на дві хвилини залишив! — вигукнув Андрій, нарешті відшукавши її серед строкатого натовпу.

— І правильно зробив. Тепер у мене є нові подруги і персональна знижка, — невинно посміхнулася Марія.

Згодом їхнє дослідження медіни зайшло трохи далі, ніж планувалося, і вони… загубилися.

— Ти абсолютно впевнена, що ми повертали ліворуч біля того віслюка, який мирно дрімав посеред вулиці? — з підозрою запитав Андрій.

— Абсолютно впевнена, що цей химерний ліхтар я вже бачила щонайменше п’ять разів. Мені здається, він тут виконує функцію маяка для туристів, що заблукали.

— Ні, люба, це не ліхтар. Це монумент на честь нашої топографічної безпорадності.

— Слухай, якщо ми тут залишимося жити, я вимагаю ліжко з балдахіном і той солодкий чай з кардамоном, який нам пропонували в тій затишній крамничці спецій.

Зрештою, їх вивела назад до готелю галаслива зграйка місцевих хлопчаків, чия щира радість допомозі коштувала Андрію лише жменьки барвистих льодяників, випадково знайдених на дні його бездонного рюкзака. Вони повернулися до затишного ріаду трохи зморені лабіринтами медіни, але переповнені враженнями та сміхом — з новими виблискуючими срібними дрібничками, ароматними скарбами у вигляді баночок зі спеціями, розкішним (хоч і неймовірно громіздким) килимком, який, здавалося, навмисно не хотів поміщатися у валізу, та сотнями яскравих світлин, що зафіксували кожну мить їхньої марокканської пригоди.

Ілюстрації створені за допомогою ШІ