Катерина Федоровська - Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Побачимо, як там воно буде, – відповіла розпливчато Лагода на пропозицію управителя. – Хоча дружня підтримка в такій біді мені, звісно, потрібна. Дякую вам! – На тому й попрощалися.
Увесь час, поки покликана Тимоном служниця омивала й годувала її, поки сиділа сиднем над нею, розчісуючи золотаве волосся, Лагода намагалася зрозуміти, чому ж так трапилося із її тілом. Чи то отрута була занадто сильною, чи протиотрути мало влив той кучерявий довбень.
«От нині прибила б його на місці», – думала злісно, намагаючись заснути. «Телепень! Куди ж він подів мою книгу та зілля?»
Так безсонно крутячись в ліжку, змогла заснути лише на світанку. І не здогадувалась навіть, що цього нового дня вона зустрінеться із розбійником, котрий вкрав її торбу й перекроїв увесь план дій.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спокута на Сліпій горі, Катерина Федоровська», після закриття браузера.
